Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Довго стоять на залізничній платформі.
Не знають – розбігатись їм чи стояти далі,
Не знають, про що говорити,
Що робити з руками.
Небо – чорне і нерухоме.
Не лишається нічого від подихів і слів.
Не лишається нічого від дотику до теплої тканини.
Серце перекачує малинову кров,
Ніби річище, проганяє крізь себе всю воду світу.
І доки все це не зникло,
І доки не зникло чорне небо,
І доки є можливість бодай чимось поділитись –
Лишається цілуватись на цій платформі,
Разом із десятками таких само вигнанців,
Разом із десятками тих, хто хоче
Бодай чимось поділитися,
Бодай щось по собі лишити.

Країно з поганими новинами,
Ніби з хворими легенями –
Вилікуєшся лише сама,
Одужаєш лише самотужки.
Цілуйся з тими, хто ні в що не вірить,
Цілуйся з тими, хто втратив мужність.
Даруй їм рештки солодкого кисню.
Даруй повітря
Тим,
Хто задихається.

@темы: Поезія