Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
Я ніколи не цікавився новими своєї країни,
бо погляду за вікно мені вистачало
і уява з церковними дзвонами
заливала розум по вінця
як чашку китайського чаю з лимоном.

На це не впливала червона війна.
На це не впливала червона весна,
що обривала чиєсь повноліття.

Але все перевтілюється
в нові образи і діяння.
Ікони не вічні.
Ікони минають.
Поява нових закономірна і має доцільність.

Навіть і ми стаємо трохи інакшими ніж були учора та позавчора.

Повертаючи з магазину,
з пакунком в’єтнамської кави.
Став свідком затримки себе
Людьми у цивільному –
нічних вартових.

Питання про документи і прізвища.
Паролі та явки.
З рекомендованою погрозою
Про подорож до обласного воєнкомату.

Сірі стіни і моє побіліле обличчя –
як місяць у першій.

Зворотна дорога до дому з думками про невиправлені трійки
сумні перспективи топтати дороги у формі солдата.

Вмикаю телевізор на повну. Доволі не зрозуміло –
бо все ж таки перша серія поминула моєї уваги.

Очі і розум –
минулі події
під Іловайськом.

Звертаюсь до карти,
рахую довжини і площі.
Виходить близько двохсот,
а це означає,що небезпека близька,

бо війна забарвлює сніг в багряно-червоний,
бо війна забарвлює тишу від гуркоту грому на лінії фронту,
бо війна забарвлює очі від миготіння швидких,
бо війна забарвлює розум словами про,те що ,
головне поминуло і не повернеться вже ніколи.

Майдан відлетів у минуле,
фронти на Донбасі прийшли до стагнації,
важкою ціною.

а в тебе в цей час крім вигадок про В’єтконг
були трійки за предметами,
вежі і башти і крипти книжок
які не прикрасило
солодке як помста і темне як кров дорнійське вино.

ні обійми
ні поцілунки
жіночі.

Все ж плани були приєднатись до фронту Донбасу –
раніше,
але як завжди віддав перевагу себе захищати
інакшим за себе.

Хоча можливо ці думки лише впливи телевізійного ока,
про те,що синонім миру – слово війна
і вбивство людей стає єдино правильним рішенням
Неодмінною нормою душевного спокою.

ба,чи можливо це вилив
славетних романтиків фентезійних новел,
що оспівали війну.

де війна – це любов,
де війна – це спокій і мир,
де війна – це захист слабких,
де війна – це спокута гріхів,
де війна – це свобода,
де війна – це велич богів,
де війна – це омріяний рай,
де війна – це драбина до Бога.

Серед цього всього де ж віднайти істину
величну як межі Асгарду.

Питання до Бога,але він не почує,
А отже до істини далека дорога –
І навіть її не торкнутись,
бо істина у кожного своя

залишається виходити з власного досвіду,мрій.
аналізуючи звивини.
В те,що ти віриш в даний момент – особистісну правду,
фундамент до рівноваги.

а якщо страх шепоче у вуха:
«Чуваче не треба,безодня вдивляється в тебе».
Не слухай і йди
і лише тоді зможеш
ввібрати долонями рук,
до серця притиснути –
істину.
Стати рівним богам
яких народили і поховали колись.

Лесли Бёрк

@темы: Україна, Поезія