Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
І ще трохи про Бориса Миколайовича Мозолевського:

Провідник у світ Скіфії: від мордовських таборів Бориса Мозолевського врятувала золота пектораль

Борис Миколайович Мозолевський був відомий не лише як археолог, але і як прекрасний поет.
Перша збірка його поезій побачила світ 1963 р. Потім у різні роки були опубліковані такі твори, як »Шиповник», »Зарево», »Червоне вітрило», »Веретено», »Скіфський степ», »Кохання на початку осені», »І мить як вік», »Дорогою стріли».
Ось один із найбільше відомих його віршів:

ГЕРРИ

Гробниці (скіфських) царів містяться в Геррах,
до яких Бористен ще судноплавний.
Г е р о д о т

Життя і смерті спивши щедрий келих,
Усі літа спаливши на вогні,
Я скіфський цар, лежу в дніпровських Геррах.
І стугонять століття по мені.

Колись цю річку звали Бористеном,
А Скіфією — всі оці краї.
Як пахли по степах тоді нестерпно
Кочівками осінні кураї!..

Гай-гай!.. Все так. Колись я був тут юним.
Ходив на бій. Поїв коня з ріки.
Мов сон, пройшли сармати, готи, гунни,
Авари, печеніги, кипчаки.

Чиї тепер там кроки землю будять?
Яка зійшла над обрієм доба?
Я міцно сплю, тримаючи на грудях
Тяжінь високовольтного стовпа.

Над ним гудуть громи в сталевих струнах,
Під ними крає землю чересло.
Крізь мене йдуть в світи пекельні струми,
Чоло ж моє колоссям проросло.

І хай сівач з блакитними очима
Ще тричі вищих обширів сягне —
Це наша з вами спільна Батьківщина,
Бо як ви з неї вирвете мене?

Бо хто вам майбуття з минулим зв’яже
І хто навчить любити ці кряжі,
Коли і він зі мною поруч ляже,
Три кроки не дійшовши до межі?

А гуси знов ґелґочуть на озерах,
І пахнуть медом плавні навесні!..
Я скіфський цар, похований у Геррах,—
Мій спис, і меч, і кінь мій при мені.

@темы: Цікаве, Поезія, Біографія, Археологія