11:02 

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
«УСТИЯНСЬКІ КНИГИ» ~ ТАЄМНІ ПЕРЕКАЗИ НЕЗРЯЧОЇ БРАТІЇ

«Устами розповідали, а в головах зберігали»

Старці-лірники переказували традицію так званими «Устиянськими книгами» (Вустимні Книги, Вустинські книги, Устинкниги, Устинська книга, Устимська книга) — збірниками пісень і дум, які передавалися тільки усно. Книги складалися з 12 частин, що регулювали життя старців.

В «устиянські» книги не можна було нічого додавати, їх вивчали напам'ять — це були вірші або речитативи. В них була відповідь на те, що хвилювало українців: чи прийде правда на землю, коли настане рівність, що таке гріх, чи можна вбити людину і за що… Цей найстрашніший злочин старці за певних обставин допускали. «Устини» мали знати ті, хто проходив старцівський вишкіл: їх навчали звичаям, обрядам, як звертатися до суду, розповідали про ієрархію старцівства.

В «Заклинанії» для посвячуваних у таїни одвічних знань устиянських книг заповідається:

«Братіє незряча! …Пам'яттю і розумом не ослабніть. …Хай уст не розверзнуть ваших. Хай очі блудливі не узрять тайників душ ваших. Хай вуха ізуїта та церкви не учують правдивого гласу книг устинських». «Бережися ще гірше, чим од змія скусителя, книжників і фарисеїв, ченців і послушників «божих», …і всіх прихвостнів пичатних законів, бо всі вони ладні зміняти тайницю на золото й похвали. …Правди пошукайте в тайниках устинських книг. Любові до людей поучітьця у горя», — сказано в «Післязаклинальному слові».

«Поки вустинські книги бували, то правда бувала», — посвідчив лірник Гнат Сливка.

Ймовірно, що перша «Устинкнига за І.Кучугурою-Кучеренком називалася «Проханик». Учить незрячого звичаям та цеховщині панібратства.

Молитовний репертуар також складав молитовну книгу «Промежок».

Друга з Устиянських книг за тематикою однакова в усіх трьох розповідях. За П.Древченком вона називалася «Подячник» і розповідала, як причитати за подану милостиню.

Третя книга «Порадник» — «про міста й селенія де більша подачка та велика людська добросердечність до нашого незрячного панібратства».

Четверта книга — П.Древченко розповідав, що ця книга мала назву «Годувальник», до неї входили «наука музиці та журні пісні, запросницький жаль до подателів, причити, сердешні подяки».

П'ята книга — «Струнник», «Порадник», «Думник». Кобзарська наука, кобзарські, сирітські, неборатські пісні, роскази про слободську бувальщину, та панмайстрів, радних старшин.

Шоста Книга «Хвахівець-Духовець». Її тематика — мова панібратії. Байки, лайки, як орудувати костурякою от клятущої собачні, як поступати з грошима, повчанка, як спасатись од блуду плотського.

Сьома книга «Одкровєннік, Радник-Пісенник». Йшлося в ній, як вступити до нищої панібратії, про права на радних гуртових та цехових.

Восьма книга. «Вірник-Навчальник». До неї входили різні за жанром та тематикою оповіді. Думи про Запоріжжя, козацькі про лицарів, кошових, курінних, про турецьку неволю, розповіді про татарську орду, ординські степи, про панщину, яке лихо зробили царі Україні, яка була Січ та її звичаї.

Дев'ята книга. «Умновик-Глумовник». Повісті про святу правду людську та неправду панську. Як відьма царицею стала, та що вона козакам обіцяла. Пісні срамні про попів, суддів, та про монашок. Заповіді, приказки.

Десята книга. «Мудровник-Толковник, Повчальник». Про мудрість сліпецьку. Розумні слова, речі між нижчою панібратією. Про чужі землі та які там порядки. Чи буде правда на землі і коли вона прийде. Хто людський враг і як од нього збавиться. Яка була Україна та що з нею сталось. Чи буде уп'ять Україна? Як руйнували Січ? Пісні для панотців незрячих. Як рятувати кобзу та діло кобзарське?

Одинадцята книга. «Просвітник, про діла земні розповідник». Зміст був такий: Чи настоящі нетлінні мощі Київської, печерської Лаври? Чи повернеться хто з того світу? Коли появились на Вкраїні пани та дворяни та ін.

Дванадцята книга. «Тайник, щоб злий дух до серця не проник». «Тайна-Тайниця, хто її скриє, тому хай язик отпаде, річ одніме і рот перекоситься».

Тринадцята книга. «Сподарь». Усний збірник оповідей. Можливо, це була чергова старцівська пастка для прискіпливих шукачів старожитніх скарбів, спосіб спрямувати на другорядні речі. Сподар який книгою не вважався, та Промежки становили 12 розповідей, тобто стільки ж, скільки було «Устиянських книг».

Процитую зразок історичної розповіді з репертуару старців:

ГЕТЬМАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО РАССКАЗ

«Орда в Київ набігала і собі в полон Київ забрала,
А Ядвіга королівна Польська за князя королевича Литовського
замож виходила і Россію литовську собі в помоч забрала.
Ляхи потом стали Россію обіжати,
Став Хмельницький Гетьман, на Польшу вставати,
Став ляха воювати.
І Київ у свою пользу забрати…
Уже одібрать од поляка,
Бо з того поляка — польза ніяка.
Так він тепер на Москву подався
До царя Олексія на разговор прохався
Царю Олексій! Як будемо ми согласно жить,
То ніхто нас не буде бить…»

Ще наведу уривок з Устинкниги, з оповіді про науку панотця П. Гащенка:

«Коли Україну московські царі до рук не забрали, це вже минуло двох століть… яка ж була (нерозбірливе слово) Катря-цариця? На молодих, під дужих людей (нерозбірливе слово) була молодиця тьху! На неї. Старі нам о жізні було, шчо її, як рассказують, то сором було й слухати. Так вона … соромецько гуляла і нашу землю сплюндрувала. Запорозьку козацьку вільну Січ зруйнувала. Пісні невольницькі козацькі заборонила…
Україна югом та малоросією стала.
А цар наш Петро і на півночі городи будував
Та в болота наших заганяв. Який у болоті потопав
То не велів його ратувати,
а лише затоптати…»

Деякі частини «Устиянських книг» збереглися переважно в рукописному відділі Інституту мистецтвознавства, фольклористики і етнології імені М.Рильського. Джерело: Володимир Кушпет Старцівство. Мандрівні співці-музиканти в Україні (XIX — поч. XX ст.)

Далі буде…

Яснооk

















АВТЕНТИЧНА УКРАЇНА | До Витоків Духовності |

@темы: Література, Музика, Україна, Цікаве, кобзарі

Комментирование для вас недоступно.
Для того, чтобы получить возможность комментировать, авторизуйтесь:
 
РегистрацияЗабыли пароль?

Україна

главная