Записи с темой: поезія (список заголовков)
17:37 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Дивися – стелеться перший лід
на наших з тобою вулицях зранку,
і кров на смак ніби дикий глід,
а на губі залишився слід
від поцілунку, маленька ранка;
дивись, як обтріпуються краї
кишень від рук в шкіряних рукавичках,
як забуваються всі твої
легковажні вчинки, шкідливі звички;
як тісно сплять на гілках птахи,
як сивим береться в повітрі подих,
як сонце пестить міські дахи,
і чорні гострі дерев верхи,
і сонних риб у повільних водах;
як світ підносить тобі дари –
холодні яблука, пізні квіти,
раптові безвітряні вечори
та інші радості – їж, бери,
тримай, бережи, забувай про літо;
як зріє в легенях нове тепло,
не стороннє, м’яке, небачене,
тендітне, ніби живе стебло.
І все, що з тобою колись було,
більше не має жодного значення
.

@темы: Поезія

00:24 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Жовтень прийшов поплакати, як старець до образів.
Промені ранні непрошені ріжуть повітря, немов ножі.
Той, хто забуде зовсім усе найбільшу кількість разів –
спатиме найміцніше. Так собі і скажи.
Будуть тепер тумани важкі здійматися з-над заплав.
Будуть падати яблука, листя згребуть старе.
Той хто нікому ніколи нічого не обіцяв -
буде жити найдовше. Взагалі не помре.
Скнітимуть надвечір’я порожні, відкриті усім вітрам.
Дні будуть сірі і круглі, як лісові голуби.
Вічність розчахне пастки в глибинах осінніх брам.
Той лише, хто любитиме чесно, ніколи не буде сам.
Той хто любитиме зовсім, навіть на зло собі.

@темы: Поезія

23:32 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Повітря з ночі стигне холодом і вже
на ранок осінь відчувається, мов берег.
Ніхто не втримає, ніхто не вбереже.
Ліси стоятимуть, як літери в паперах,
і рівень тиску в ріках та озерах
пов’язаний з погодою лише.

Так правлять річище, так рушать глибину,
з вагою трав, з упертістю насіння.
Я знаю, що ти спиш, і в стеблах твого сну –
я знаю – є метал, що студить сновидіння.
Вологі яблука в передчутті падіння
вбирають осінь - зимну і питну.

Ти знаєш цей метал, він глибше з кожним днем,
він розкривається над полотном озерним.
Рудою букв і золотом фонем
під серцем холодно стоїть залізний серпень,
торкається тебе своїм гірким осердям,
освітлює тебе своїм нічним вогнем.

І сонце – мед, домішаний у скло,
і глина – ліплена з вологи та отрути,
приймаючи тягар всього, що вже було,
і невагомість усього, що має бути.
проводячи тебе від жару до остуди,
тобі слугують за густе осіннє тло.

Такими ранками й займаються світи,
стискають серця теплу стиглу грудку,
аби ти бачила, аби відчула ти
це дихання утрати і набутку,
серпневий сплав упевненості й смутку,
серцевий згусток пустки і мети.

Аби тебе вело, аби ловило скрізь
це світло осені потойбіч перевалу,
ці стебла і гілки, які переплелись.
Вимотуй, добирай у сплетеність тривалу
нитки любові і нитки металу,
вечірню щедрість і ранкову злість.

Хай тиша осені – невидима, туга,
з якої родяться кристали павутини,
торкається тебе, аби твоя снага
прокачувала кров крізь вени і судини,
ламаючи цей світ на золоті частини.
Лишається любов.
З’являється вага.



@темы: Поезія

23:45 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
жовте листя так легко летить повз вікно,
та чи легко навчу свою пам'ять твердити,
що минулось не літо — всього лиш кіно,
де біжать дощові і ромашкові титри...

©Грицько Чубай.



@темы: Поезія

23:49 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Дмитро Лазуткін

вчитись поведінці у ріки
у нічної тихої поверхні
у котрій виблискують зірки
особливо метушливі в серпні

коли хвиля брижами біжить
як за очеретом — міражі —
і кусають голочки ожин
ніби душі тих що на межі

розкривай обгортку див і днів
так аби почати — помічати
як летять у ніч мурахи снів
з таємниць зриваючи печатi

@темы: Поезія

23:20 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Все хороше чомусь закінчується так швидко –
у долонях не встигнеш стиснути,назвати не встигнеш словом, –
і вже серпень, важкий метелик, б’ється у шибку,
сіпається на міцному гачку, ніби спіймана срібна рибка –
але бажання виконує вибірково.
В синій скринці насправді ще стільки чудес про літо,
ми чомусь їх не з’їли, не розпакували вчасно.
Починаються светри на вечір, холодні великі квіти,
стиглі яблука і години, коли зовсім не хочеться говорити –
або може хочеться, але про що – неясно.
Хто лишився у цьому літі – відходять тихо,
ніби тіні, полями знівеченими, зруйнованими містами,
у повітрі за ними здіймаються зблисками вири й віхоли,
і вони зникають у зблисках, а ми навчилися жити і дихати
з тим, що все, що стаєтсья - насправді стається з нами.
Залишається кілька днів на різні дурниці,
на липкий кавуновий сік і сльози, літаки та південні траси.
І куди ми дінемось потім – загалом, немає різниці,
і студентки вже готують довгі теплі спідниці.
І встановлюють обігрів на літніх терасах.

@темы: Поезія

23:38 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ірина Старовойт

(із збірки «Гронінгентський рукопис»)

Неписаним правилом є не писати про нас.
Рухи для двох щиріші, доки без назв.
Сніги утікають, зрадивши зиму й тих,
хто до весни дожити так і не встиг.
Небо кругле й безлюдне. Небо знає печаль.
Темні води розлуки хлюпочуть своїми звичаєм
в непочатих дощах. Проти хвилі пливем, пливем.
Тільки щось не пускає: смертне, значить, живе.
На старих фотографіях біло-коричневі дні.
Білі стіни будівель коричні по другій війні.
Так вертали додому. На лицях оздобний піт:
посивілий мій вуйко, а поруч – наопаш – дід.
Тим то снились бабуні (щоночі) четвертий рік,
а бабуня боялись сон той змити з повік,
лиш сплакнувши. Лишали нам, бо пора,
кілька правил поводження – заповідей добра.
Хліба просити в молитві на день, терпіння – на вік,
слухати й дурнів, бо мудрі не все праві.
Не склинати при дітях, не залишати сміття
у періоди затишку (цілу решту життя).
Очі згори пильнують за тим раз у раз.
В кожному домі спогади старші за нас.

@темы: Поезія

23:55 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
з чужих квартир, мов на шкільній перерві,
ми вириваємось з надій, з повстань і крахів.
весна минає. проведи іще раз,
не забуваючи листів і фотографій.

©Аттила Могильний.


@темы: Поезія

23:24 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сьогодні в Києві на 82-му році життя помер Іван Драч - український поет, перекладач, кіносценарист.


Без тебе світ — це тьмавий морок.
Без тебе не біжить вода.
Без тебе кожен камінь — ворог,
Подушка каменем тверда.

Без тебе сонце — повне ночі,
Без тебе ночі — без кінця,
Для тебе ж ночі я доточую,
Для тебе місяця — вінця.

Без тебе небо — повне криги,
Стоять в душі самі льоди,
Без тебе світ — це ж тільки крихти
Моєї зимної біди.

Без тебе, що мені без тебе —
Нема мене на всі світи…
Тож нахились блакитним небом,
Тож святом сонця освяти!..

@темы: Пам'ять, Поезія

17:44 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
вже зелені сади,
вже весни кантилена.
ще мій сміх молодий,
і душа ще зелена.

зашуміли сади,
плине легіт привітний.
я такий молодий,
а одначе самітний.

©Богдан-Ігор Антонич.



@темы: Поезія

17:17 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Червоний светр, білий сміх я обійняв за плечі.
Лимонний вітер задмухав понаддніпровий вечір…
Так це було спочатку: ніч і зойки сойки в плавнях…
Темнавнй вітер, темні губи й темні трави травня

(с) Микола Вінграновський



@темы: Поезія

16:30 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
23:27 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Маріанна Кіяновська (з поетичної збірки «373»)

Доки небо, земля і вода і живі, і густі,
Доки зорі гарячі й жаскі, як жертовні тварини,
Я навчу тебе іншої пам’яті — тут, у житті, —
Ніби дотику до палахкої вогню серцевини.
Одкровення — безжалісні. Це — щонайтяжче із них,
Бо упіймане в сіті присутності всіх іпостасей
Проминання, в якому Ніщо перемінене в сміх,
Що вбиває — не нас, але наші повторення в часі.

@темы: Поезія

12:41 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сьогодні свій 88-й День Народження святкує поетеса, письменниця Ліна Василівна Костенко.



читать дальше

@темы: Поезія, Музика

23:42 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

зима починається щойно на зламі зими
і манна небесна у щільних шарах атмосфери
являється снігом і перевдягаємось ми
на вимогу метеорологів і Режисера

партер у заметах гальорка застигла в льодах
з балконів звисають снопи крижаних сталактитів
на сцені актори полярний відтворюють жах
бо солодко так замерзати під світлом софітів

ми ловим в соляріях сонце як флуоресцент
ми гріємось від запальничок рятуємось бігом
плекаєм надію на янгольський дивертисмент
та манна небесна вже вкотре являється снігом

і так відморозками тупо чекаєм весни
щоночі щоранку щоднини... і тільки надвечір
згадаєм що нібито парами створені ми
на опір зимі і глобальній оцій холоднечі

як тіло від тіла душа відтає від душі
і серце від серця рушає без електрошоку
прогнози погоди ти сам собі перепиши
(лише не забудь не забудь про всевидяче Око)

а переписати напевно неважко усе:
придумай що хочеш і збудеться просто з паперу
бо в світі твоєму — ні реплік ні актів ні сцен —
нема сценариста а може нема й режисера

зима починається щойно на зламі зими
та вже ненадовго її викрутаси нестерпні
і ми відігріємось і перевдягнемось ми
і ми доживемо —
до червня
до липня
до серпня

@темы: Поезія

18:44 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан-Ігор Антонич


ДВА СЕРЦЯ

У вечір, в обрії, у спів
підем, обнявшись, перед себе.
Мов черепицю із дахів,
зриває вітер зорі з неба.

І, відділившись від юрби,
загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця — два голуби
співзвучно й тужно затріпочуть.




@темы: Поезія

00:01 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Я так і не зрозумів кількох речей –
легкого зламу її плечей,
твердого металу її образ,
того, чого не було без нас,
того, що ламало наші хребти,
того, що варто було зберегти.

Я так нічого і не знайшов.
Ще одна спроба, ще один шов.
Ще один сплеск на нічній ріці.
Що можна згадати наприкінці?
Протяг у венах, сніг в очах.
Навчись розбиратись у простих речах.

Я хотів давати всьому імена.
Оскільки мова завжди одна.
І ім’я для всього завжди одне.
Саме воно й хвилювало мене.
Стільки речей – складних і простих.
Я все назвав. Я нічого не встиг.

Я не встиг їй сказати, що береги
не мають значення і ваги,
не мають наслідків і причин,
що всі ми лишаємося ні з чим,
що її сліди на нічному снігу –
єдине, що має якусь вагу.

Я не став говорити, що кожен із нас
тримається власних імен і назв,
аби не лишатись на самоті.
Так багато всього в житті –
впертість твоя і присутність твоя.
Мені просто подобається її ім’я.

Не розуміючи літер і слів,
чорних хвиль, вологих полів,
болючих ключиць і повільних вен.
Важливим є кожне з імен,
кожна із вивітрених ночей,
кожна з речей, кожна з речей.

@темы: Поезія

23:47 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Галина Крук

досвід – це той гість, що завжди запізнюється
приходить, коли вже всі розійшлися,
коли торт з’їли, посуд битий, діти – дорослі
сідає біля тебе, бере за руку, як хвору, втішає:
– я знав, що так буде, вибач, я знав від початку,
але ти виглядала така щаслива...
і ти вагаєшся, що доречніше –
прогнати його чи побити
чи змусити його мити посуд, прибирати в хаті,
вигулювати собаку
(стоп, якого собаку – це не мій досвід)
мій досвід – він як патологоанатом – у нього свій метод:
препарує, розкладає все по шухлядках, надписує, констатує:
ці зуби мали неправильний прикус, за що ти їх любила?
ці руки ніколи не крали,
але торкались в такі миті такі немиті
ці очі зараз такі закриті від тебе, такі порожні,
що годі про очі
це серце не бреше, бо камінь бо камінь бо камінь...
збирай каміння, – радить, – часом воно буває коштовним.

@темы: Поезія

23:37 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Зима, ніби справжня любов, починається в ліжку зранку –
спільним теплим повітрям, шепотом або сміхом,
коли світло, занадто біле, пробивається крізь фіранки
і розтікається по кімнаті так, що ним можна дихати –
довго-довго, якщо лежати тихо там.

Зима, ніби срібло з мережив, розсипається по оселі,
осідає між аркушів книг і в шафах між рушниками,
опановує поступово найдальших полиць пустелі
шапками, рукавицями, муфтами і шарфами,
різними сумнівами, вицвілими страхами.

І коли ти спитаєш, де тепер все те, у що ми вірили,
що станеться із домашніми янголами й святими,
я покажу тобі, як потвори з снів і добрі уявні звірі
сповільнюютьться, незвичайні і незнищимі,
і пересуваються в зиму, перетворюється на зиму.

А вона, як млява пропасниця, ходить з тіла у тіло
через позичені светри чи з одним на двох чаєм,
викидає суцвіття, достигла і обважніла,
випускає стріли і плодить зарості лілій,
зближує і розводить, вистуджує, зігріває.

@темы: Поезія

23:43 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Олексій Чупа

Осінь нас застібає, начебто малюків – на всі ґудзики,
вірш визріває в горлянці, а вже за хвилину – стих.
Ми довіримось тим, хто відкриє нам гігабайти нової музики,
ми покохаємо тих, хто нас витерпить до вихідних.

Осінь нас розбирає й збирає, як пазл,
засинає смішним кошеням на дитячих колінах.
Стрімко міняються звички: якщо ночівлі – на репетиційних базах,
якщо вже кава, то в жодному випадку не розчинна.

Погода втягає в тенета зимового часу,
замикає у колі, в очах все раніше темнішає, і раніше,
і підсумком наших мовчань – важливе, промовлене наспіх,
і підсумком наших розмов – тиша.

Наша осінь – тісне переплетення пальців, і мов,
одноразове щастя, пущене нами недбало під кальку,
щороку слабшим стає, і видихається, мов
в незакрученій пляшці залишена мінералка.

@темы: Поезія

Україна

главная