Записи с темой: поезія (список заголовков)
23:49 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Дмитро Лазуткін

вчитись поведінці у ріки
у нічної тихої поверхні
у котрій виблискують зірки
особливо метушливі в серпні

коли хвиля брижами біжить
як за очеретом — міражі —
і кусають голочки ожин
ніби душі тих що на межі

розкривай обгортку див і днів
так аби почати — помічати
як летять у ніч мурахи снів
з таємниць зриваючи печатi

@темы: Поезія

23:20 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Все хороше чомусь закінчується так швидко –
у долонях не встигнеш стиснути,назвати не встигнеш словом, –
і вже серпень, важкий метелик, б’ється у шибку,
сіпається на міцному гачку, ніби спіймана срібна рибка –
але бажання виконує вибірково.
В синій скринці насправді ще стільки чудес про літо,
ми чомусь їх не з’їли, не розпакували вчасно.
Починаються светри на вечір, холодні великі квіти,
стиглі яблука і години, коли зовсім не хочеться говорити –
або може хочеться, але про що – неясно.
Хто лишився у цьому літі – відходять тихо,
ніби тіні, полями знівеченими, зруйнованими містами,
у повітрі за ними здіймаються зблисками вири й віхоли,
і вони зникають у зблисках, а ми навчилися жити і дихати
з тим, що все, що стаєтсья - насправді стається з нами.
Залишається кілька днів на різні дурниці,
на липкий кавуновий сік і сльози, літаки та південні траси.
І куди ми дінемось потім – загалом, немає різниці,
і студентки вже готують довгі теплі спідниці.
І встановлюють обігрів на літніх терасах.

@темы: Поезія

23:38 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ірина Старовойт

(із збірки «Гронінгентський рукопис»)

Неписаним правилом є не писати про нас.
Рухи для двох щиріші, доки без назв.
Сніги утікають, зрадивши зиму й тих,
хто до весни дожити так і не встиг.
Небо кругле й безлюдне. Небо знає печаль.
Темні води розлуки хлюпочуть своїми звичаєм
в непочатих дощах. Проти хвилі пливем, пливем.
Тільки щось не пускає: смертне, значить, живе.
На старих фотографіях біло-коричневі дні.
Білі стіни будівель коричні по другій війні.
Так вертали додому. На лицях оздобний піт:
посивілий мій вуйко, а поруч – наопаш – дід.
Тим то снились бабуні (щоночі) четвертий рік,
а бабуня боялись сон той змити з повік,
лиш сплакнувши. Лишали нам, бо пора,
кілька правил поводження – заповідей добра.
Хліба просити в молитві на день, терпіння – на вік,
слухати й дурнів, бо мудрі не все праві.
Не склинати при дітях, не залишати сміття
у періоди затишку (цілу решту життя).
Очі згори пильнують за тим раз у раз.
В кожному домі спогади старші за нас.

@темы: Поезія

23:55 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
з чужих квартир, мов на шкільній перерві,
ми вириваємось з надій, з повстань і крахів.
весна минає. проведи іще раз,
не забуваючи листів і фотографій.

©Аттила Могильний.


@темы: Поезія

23:24 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сьогодні в Києві на 82-му році життя помер Іван Драч - український поет, перекладач, кіносценарист.


Без тебе світ — це тьмавий морок.
Без тебе не біжить вода.
Без тебе кожен камінь — ворог,
Подушка каменем тверда.

Без тебе сонце — повне ночі,
Без тебе ночі — без кінця,
Для тебе ж ночі я доточую,
Для тебе місяця — вінця.

Без тебе небо — повне криги,
Стоять в душі самі льоди,
Без тебе світ — це ж тільки крихти
Моєї зимної біди.

Без тебе, що мені без тебе —
Нема мене на всі світи…
Тож нахились блакитним небом,
Тож святом сонця освяти!..

@темы: Пам'ять, Поезія

17:44 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
вже зелені сади,
вже весни кантилена.
ще мій сміх молодий,
і душа ще зелена.

зашуміли сади,
плине легіт привітний.
я такий молодий,
а одначе самітний.

©Богдан-Ігор Антонич.



@темы: Поезія

17:17 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Червоний светр, білий сміх я обійняв за плечі.
Лимонний вітер задмухав понаддніпровий вечір…
Так це було спочатку: ніч і зойки сойки в плавнях…
Темнавнй вітер, темні губи й темні трави травня

(с) Микола Вінграновський



@темы: Поезія

16:30 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
23:27 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Маріанна Кіяновська (з поетичної збірки «373»)

Доки небо, земля і вода і живі, і густі,
Доки зорі гарячі й жаскі, як жертовні тварини,
Я навчу тебе іншої пам’яті — тут, у житті, —
Ніби дотику до палахкої вогню серцевини.
Одкровення — безжалісні. Це — щонайтяжче із них,
Бо упіймане в сіті присутності всіх іпостасей
Проминання, в якому Ніщо перемінене в сміх,
Що вбиває — не нас, але наші повторення в часі.

@темы: Поезія

12:41 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сьогодні свій 88-й День Народження святкує поетеса, письменниця Ліна Василівна Костенко.



читать дальше

@темы: Поезія, Музика

23:42 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Юрко Іздрик

зима починається щойно на зламі зими
і манна небесна у щільних шарах атмосфери
являється снігом і перевдягаємось ми
на вимогу метеорологів і Режисера

партер у заметах гальорка застигла в льодах
з балконів звисають снопи крижаних сталактитів
на сцені актори полярний відтворюють жах
бо солодко так замерзати під світлом софітів

ми ловим в соляріях сонце як флуоресцент
ми гріємось від запальничок рятуємось бігом
плекаєм надію на янгольський дивертисмент
та манна небесна вже вкотре являється снігом

і так відморозками тупо чекаєм весни
щоночі щоранку щоднини... і тільки надвечір
згадаєм що нібито парами створені ми
на опір зимі і глобальній оцій холоднечі

як тіло від тіла душа відтає від душі
і серце від серця рушає без електрошоку
прогнози погоди ти сам собі перепиши
(лише не забудь не забудь про всевидяче Око)

а переписати напевно неважко усе:
придумай що хочеш і збудеться просто з паперу
бо в світі твоєму — ні реплік ні актів ні сцен —
нема сценариста а може нема й режисера

зима починається щойно на зламі зими
та вже ненадовго її викрутаси нестерпні
і ми відігріємось і перевдягнемось ми
і ми доживемо —
до червня
до липня
до серпня

@темы: Поезія

18:44 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан-Ігор Антонич


ДВА СЕРЦЯ

У вечір, в обрії, у спів
підем, обнявшись, перед себе.
Мов черепицю із дахів,
зриває вітер зорі з неба.

І, відділившись від юрби,
загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця — два голуби
співзвучно й тужно затріпочуть.




@темы: Поезія

00:01 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Я так і не зрозумів кількох речей –
легкого зламу її плечей,
твердого металу її образ,
того, чого не було без нас,
того, що ламало наші хребти,
того, що варто було зберегти.

Я так нічого і не знайшов.
Ще одна спроба, ще один шов.
Ще один сплеск на нічній ріці.
Що можна згадати наприкінці?
Протяг у венах, сніг в очах.
Навчись розбиратись у простих речах.

Я хотів давати всьому імена.
Оскільки мова завжди одна.
І ім’я для всього завжди одне.
Саме воно й хвилювало мене.
Стільки речей – складних і простих.
Я все назвав. Я нічого не встиг.

Я не встиг їй сказати, що береги
не мають значення і ваги,
не мають наслідків і причин,
що всі ми лишаємося ні з чим,
що її сліди на нічному снігу –
єдине, що має якусь вагу.

Я не став говорити, що кожен із нас
тримається власних імен і назв,
аби не лишатись на самоті.
Так багато всього в житті –
впертість твоя і присутність твоя.
Мені просто подобається її ім’я.

Не розуміючи літер і слів,
чорних хвиль, вологих полів,
болючих ключиць і повільних вен.
Важливим є кожне з імен,
кожна із вивітрених ночей,
кожна з речей, кожна з речей.

@темы: Поезія

23:47 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Галина Крук

досвід – це той гість, що завжди запізнюється
приходить, коли вже всі розійшлися,
коли торт з’їли, посуд битий, діти – дорослі
сідає біля тебе, бере за руку, як хвору, втішає:
– я знав, що так буде, вибач, я знав від початку,
але ти виглядала така щаслива...
і ти вагаєшся, що доречніше –
прогнати його чи побити
чи змусити його мити посуд, прибирати в хаті,
вигулювати собаку
(стоп, якого собаку – це не мій досвід)
мій досвід – він як патологоанатом – у нього свій метод:
препарує, розкладає все по шухлядках, надписує, констатує:
ці зуби мали неправильний прикус, за що ти їх любила?
ці руки ніколи не крали,
але торкались в такі миті такі немиті
ці очі зараз такі закриті від тебе, такі порожні,
що годі про очі
це серце не бреше, бо камінь бо камінь бо камінь...
збирай каміння, – радить, – часом воно буває коштовним.

@темы: Поезія

23:37 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Катерина Бабкіна

Зима, ніби справжня любов, починається в ліжку зранку –
спільним теплим повітрям, шепотом або сміхом,
коли світло, занадто біле, пробивається крізь фіранки
і розтікається по кімнаті так, що ним можна дихати –
довго-довго, якщо лежати тихо там.

Зима, ніби срібло з мережив, розсипається по оселі,
осідає між аркушів книг і в шафах між рушниками,
опановує поступово найдальших полиць пустелі
шапками, рукавицями, муфтами і шарфами,
різними сумнівами, вицвілими страхами.

І коли ти спитаєш, де тепер все те, у що ми вірили,
що станеться із домашніми янголами й святими,
я покажу тобі, як потвори з снів і добрі уявні звірі
сповільнюютьться, незвичайні і незнищимі,
і пересуваються в зиму, перетворюється на зиму.

А вона, як млява пропасниця, ходить з тіла у тіло
через позичені светри чи з одним на двох чаєм,
викидає суцвіття, достигла і обважніла,
випускає стріли і плодить зарості лілій,
зближує і розводить, вистуджує, зігріває.

@темы: Поезія

23:43 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Олексій Чупа

Осінь нас застібає, начебто малюків – на всі ґудзики,
вірш визріває в горлянці, а вже за хвилину – стих.
Ми довіримось тим, хто відкриє нам гігабайти нової музики,
ми покохаємо тих, хто нас витерпить до вихідних.

Осінь нас розбирає й збирає, як пазл,
засинає смішним кошеням на дитячих колінах.
Стрімко міняються звички: якщо ночівлі – на репетиційних базах,
якщо вже кава, то в жодному випадку не розчинна.

Погода втягає в тенета зимового часу,
замикає у колі, в очах все раніше темнішає, і раніше,
і підсумком наших мовчань – важливе, промовлене наспіх,
і підсумком наших розмов – тиша.

Наша осінь – тісне переплетення пальців, і мов,
одноразове щастя, пущене нами недбало під кальку,
щороку слабшим стає, і видихається, мов
в незакрученій пляшці залишена мінералка.

@темы: Поезія

23:45 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Костянтин Москалець

Мої надії стали прахом,
Тривоги Ваші стали сном.
А стиглі яблука над дахом
Перемінилися вином.

А білі клавіші в розлуку
Пішли — я зовсім не тримав,
Бо їх торкались Ваші руки,
А я ті руки цілував.

Усі тривоги стали прахом,
Усі надії стали сном.
На брудершафт жоржини пахнуть
Із вечором. Перед вікном.

@темы: Поезія

09:19 

Владимир Сосюра

Препаратор душ
Не встававший на колени - стану ль ждать чужих молений? Не прощавший оскорблений - буду ль гордыми прощён?
Владимир Николаевич Сосюра родился в городе Дебальцево Донецкой области. Вообще у Сосюры была интересная ситуация с членами семьи - его мать, этническая сербка родом из Луганска, была маляром, отец его имел французские корни, а его двоюродный дядя по матери был соратником самого Ворошилова. Прочие же родственники его матери воевали в составе белогвардейских частей. Сам Владимир Сосюра кем только не работал - был и шахтёром на Донбассе, и телефонистом, и бондарем, и военным корреспондентом. В 1918-м году он со своими коллегами-рабочими с содового завода участвовал в восстании против кайзеровских войск, затем сражался в рядах армии Украинской Народной республики, где от просто казака дослужился до телохранителя самого главного атамана Симона Петлюры. После разгрома армии УНР на реке Збруч, Сосюра убежал из украинской армии и попал в плен к деникинцам. Его расстреливали как петлюровца, но рана оказалась не смертельной - что было просто чудо, ибо деникинцы стреляли разрывными пулями "дум-дум", которые почти не оставляли шансов на выживание. Позднее его чуть не приговорили к расстрелу уже красные, но председатель ревтрибунала вынес оправдательный приговор - повезло, что председателем оказался старый друг и земляк Владимира, Павел Васильевич Евсеев. В 1920-м году Сосюра, больной тифом, оказывается в Одессе, где и вступает уже в ряды Красной армии. Есть и другая версия - В.И.Подов в книге "Легенды и были Донбасса" указывает, что сначал Сосюру арестовали красные, а потом уже деникинцы. Однако легенды остаются легендами. Как бы там ни было, но вместе с РККА он воевал против махновцев и своих вчерашних союзников поляков (Польша и УНР были союзными друг другу до заключения Рижского мира). Разумеется, Владимир Николаевич писал стихи о своих фронтовых буднях, но стихов о его бытность казаком армии УНР до нас, увы, не дошло. Есть только версия о том (её упоминал ныне покойный Олесь Бузина), что его стих "Комсомолец" раньше назывался "Гайдамака", и в нём красный комиссар расстреливал пленных петлюровцев, однако со сменой политических убеждений Сосюры поменялись и стороны в этом стихе. Я привожу обе версии на украинском языке:

"Комсомолець"

"Гайдамака"

Всю жизнь Владимир Николаевич страдал от двойственности своих политических взглядов. Он очень сильно любил Украину (в 1944 году написал стих "Люби Украину", за что его травили советские идеологи, обвиняя в "буржуазном национализме"), но в то же время писал - может, по требованию партии, а может, добровольно - стихи про героических красноармейцев и партизан, за что его ненавидели украинские националисты, недвусмысленно называя его предателем Украины в периодическом издании УПА "К оружию!" ("До зброї!"). Несмотря на огромное количество наград и премий, которые получил Сосюра (в том числе и Сталинскую премию), на фоне постоянной травли у поэта возникло некое психическое заболевание, из-за которого он был вынужден ложиться в больницу. В 1958 году Владимир Николаевич пережил первый инфаркт, после которого перестал употреблять алкоголь, курить и играть в бильярд. В 1965 году его настиг второй инфаркт, после которого поэт перестал выходить из дома, а спустя несколько дней умер. Похоронен он в Киеве на Байковом кладбище.

Я бы хотел привести здесь лишь некоторые, мои любимые стихи Сосюры. По традиции, привожу их в русском переводе - ибо украиноязычные читатели, скорее всего, знают эти строки.

"Люби Украину"

"Так никто не любил..."

"Осень"

Последний стих - мой самый-самый любимый - в русском переводе, увы, мной не найден. Поэтому я решил привести оригинал стиха, просто потому, что слишком уж люблю его и слишком хорошие воспоминания с ним ассоциируются.

"Осінь"

@темы: Україна, Поезія, Література, Біографія

17:07 

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
23:39 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
© Катерина Бабкіна

Тут заговорено на любов. Тут самі собою
Сіються шавлії просто в грунт. І шорсткі і сині
Ночі, як шавлії, шелестять під вітрами осені.
Тут у ріках вода стає на зиму такою незбагненною, голубою,
І дерева шепчуть над ріками – голоси у них голубині,
Із шипшиновими відлуннями, оксамитовими і млосними.

Тут накривається степ небом темним, як океаном
Накриваються піски золоті, безцінні;
І земля, ніби кров, густа і брунатна, тепла на дотик.
Тут навіть зниклі безвісті стають насправді туманом,
Осідають цілющим маревом на вигини і щілини
Поранених полів, виснажених, завмерлих в дрімоті.

Тут заговорено на життя, і життя на подив
Сміхом дитячим кублиться в оселях, як лиси у норах,
Цвітом вишневим невчасним криє сади, де снаряди вивернули коріння,
Сизими хмарками у повітрі холодному людський означує подих.
Тут заговорено на любов, на любов – почуй, не на вогонь і порох,
Тут заговорено же – смерте, не руш, не дай спинити це говоріння.

@темы: Поезія

Україна

главная