• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: пам'ять (список заголовков)
00:37 

Невідомий Майдан. Революція Гідності в історіях очевидців

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
У спільному спецпроекті ТСН.ua і Українського інституту національної пам'яті висвітлені події кривавого протистояння на Майдані Незалежності очима свідків: звичайних волонтерів, музикантів, письменників, медиків, викладачів та просто сміливців, які ризикували своїм життям, майбутнім та творили історію на очах у всього світу.



@темы: Пам'ять, Майдан

16:44 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
"Справи на Україні геть кепські... Якщо не візьмемося просто зараз за виправлення становища, Україну можемо втратити", — писав Сталін своєму найвірнішому поплічнику Лазарю Кагановичу в серпні 1932 року. Саме ця вказівка, ймовірно, відкрила шлях до організації злочину геноциду в Україні.

Понад 5000 масових виступів. Як українське село чинило спротив колективізації

@темы: Історія, Пам'ять

16:22 

3 листопад 1937 року - чорний день для української нації

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
3.11.1937 - в урочищі Сандармох страчений цвіт української інтелігенції: поети, письменники, художники, театральні діячи, науковці...
За один день було одночасно знищено верхівку української культури. Україні одним ударом відсікли голову.
Всього за 3-4 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох було розстріляно 1111 чоловік.
Вічна їм пам'ять, пам'ятайте про них завжди.


Лише декілька імен з довгого списку розстріляних:

Лесь Курбас, український режисер, актор, драматург
Микола Куліш, український письменник, режисер
Микола Зеров, український поет,лідер «неокласиків»
Марко Вороний, український поет, дитячий поет
Володимир Чехівський, прем'єр-міністр УНР
Валер'ян Підмогильний, український письменник
Мирослав Ірчан, український поет, прозаїк, історик
Валер'ян Поліщук, український письменник, поет
Григорій Епік, український письменник і публіцист
Матвій Яворський, історик, академік ВУАН
Михайло Яловий, український поет,прозаїк,драматург
Павло Филипович, український поет та перекладач
Яків Войтюк, громадський і політичний діяч на Холмщині, посол до польського Сейму
Сім'я української інтелігенції: батько - Антін Крушельницький та сини - Богдан та Остап
Сергій Грушевський, перший професор історії Донецького інституту, племінник М. Грушевського
Омелян Волох, військовий діяч доби УНР
Василь Гоца, філософ, професор української літератури

@темы: Пам'ять

01:18 

Війна не робить винятків. Жіночі історії Другої світової

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Серія роликів про долі жінок під час ІІ світової війни створена Українським інститутом національної пам'яті, каналом UA:Перший та Національним музеєм історії України у Другій світовій війні.

Завалій Євдокія (1924–2010). Єдина жінка – командир взводу морської піхоти в роки німецько-радянської війни 1941–1945 років, гвардії полковник.

читать дальше

Вітер Олена (1904–1988, відома під іменем ігумені Йосифи). Настоятелька греко-католицького монастиря ордену студитів, член Організації українських націоналістів.
читать дальше

Шулежко Олександра (1903–1994). Вихователька, дружина православного священика, репресованого у 1937 році.

читать дальше

Лисенко Євдокія (1889–1963). Мати-героїня, що виростила 16 дітей.

читать дальше

Храплива Анна – канадійка українського походження, що добровільно вступила на службу до Канадського жіночого армійського корпусу.

читать дальше

Доліна Марія (1922–2010). Льотчиця, Герой Радянського Союзу.

читать дальше

Олена Теліга (1906–1942). Українська поетеса, публіцистка, член Організації українських націоналістів.
читать дальше

@темы: Історія, Пам'ять, Україна

23:52 

Україна у ІІ світовій війні. Інфографіка

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Внесок українців у перемогу над нацизмом



Втрати України у Другій Світовій війні


Видатні бої Другої Світової на території України


Український визвольний рух


Українці у Другій Світовій війні

@темы: ІІ світова війна, Історія, Пам'ять, Україна

12:11 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Ліна Костенко

Ті, що народжуються раз на століття,
умерти можуть кожен день.

Кулі примхливі, як дівчата,—
вибирають найкращих.

Підлість послідовна, як геометрія,—
вибирає найчесніших.

В'язниці гостинні, як могили,—
вибирають неприборканих.

Криваві жоржини ростуть над шляхом
у вічність.

Тріпочуть під вітром короткі обривки життя.
І тільки подвиг людського духу
доточить їх до безсмертя.

@темы: Пам'ять

16:32 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
6 січня 1938 р. народився Василь Стус, відомий український поет і публіцист та один із найбільш активних і рішучих членів українського дисидентського руху.
За переконання в необхідності української культурної автономії був переслідуваний режимом і половину життя – 23 роки – позбавлений волі. Автор збірок віршів «Круговерть», «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Час творчості», «Палімпсести».
Пропонуємо послухати голос живого Стуса з альбому «Живий голос Василя Стуса» (2004) і почитати під аудіо текстові версії. Ці записи наприкінці 1960-х здійснив близький приятель Василя Стуса Леонід Селезненко, а перезаписи зберігалися в Івана Калиниченка, Леоніди Світличної та Броніслава Омецинського. Оригінали запису представники КГБ вилучили у Л.Селезенка під час обшуку 1972 р. й не повернули. Реставрацію голосу Василя Стуса на благодійних засадах здійснила СП «Комора».

hromadskeradio.org/2016/01/06/za-rokom-rik-rost...

@темы: Пам'ять, Поезія

12:40 

28 листопада - День пам'яти жертв голодоморів в Україні

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
14:02 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
30 років тому, в ніч з 3 на 4 вересня 1985 р., в тюремному таборі Кучино помер поет і дисидент Василь Стус.

Один з найкращих фільмів про Стуса - "Просвітлої дороги свічка чорна" (1992)


@темы: Пам'ять

11:39 

Помер відомий дослідник Голодомору і великий друг України - історик Роберт Конквест

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
У США у віці 98 років помер англо-американський історик Роберт Конквест, який вивчав злочини комуністичного режиму в Радянському Союзі.

Він одним з перших ґрунтовно дослідив та описав Голодомор в Україні у книзі The Harvest of Sorrow – "Жнива скорботи". Його визначальною працею називають The Great Terror – "Великий терор", в якій Конквест описав сталінські чистки 1937-39 років, - повідомляє Голос Америки.

2005 року президент Джордж Буш (молодший) відзначив досягнення історика Конквеста "Медаллю свободи" – найвищою цивільною нагородою у Сполучених Штатах. Згодом Конквест отримав нагороду від України – орден Ярослава Мудрого п’ятого ступеню.

Повна назва книги Роберта Конквеста про український Голодомор перекладається "Жнива Скорботи – Радянська колективізація та терор голоду". Вона побачила світ 1986 року.
За словами автора, написати про замовчуваний Голодомор його спонукала допитливість притаманна йому як історику. У колишньому Радянському Cоюзі його праці були заборонені.

Конквест у юності був завзятим більшовиком - комуністом і 1937 року поїхав у Радянський Союз, щоб на власні очі побачити комуністичний експеримент.
Але дізнавшись про справжні дії комуністичної влади, він присвятив ціле життя викриттю жахів радянської дійсності.

@темы: Пам'ять

15:50 

18 травня – День пам'яті жертв депортації кримських татар

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Депортація кримських татар (крим. Qırımtatar sürgünligi) — примусове виселення кримськотатарського населення Кримської АРСР, проведене НКВС 18 травня 1944 року. Офіційно причиною депортації вказувалася співпраця деяких кримських татар з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. У 1989 році депортація була визнана Верховною Радою СРСР незаконною і злочинною. Кримські татари вимагають визнати депортацію геноцидом.

Цифри та факти:



Операція з депортації почалася рано вранці 18 травня 1944 року і закінчилася о 16:00 20 травня. Для її проведення було задіяно війська НКВС кількістю понад 32 тисячі осіб. Депортованим відводили від декількох хвилин до півгодини на збори, після чого їх на вантажівках транспортували до залізничних станцій. Звідти ешелони з ними відправляли до місць заслання. За спогадами очевидців, тих, хто чинив опір або не міг іти, часто розстрілювали] на місці. У дорозі засланців годували рідко і часто солоною їжею, після якої хотілося пити. У деяких ешелонах засланці отримали їжу вперше і востаннє на другому тижні шляху. Померлих ховали нашвидкуруч поруч із залізничним полотном або не ховали взагалі.

Кримських татар, що воювали в частинах Червоної Армії, після демобілізації також було піддано депортації. Відомі винятки, коли окремих офіцерів з числа кримських татар не було вислано до місця депортації як спецпереселенців (наприклад, Амет-Хан Султан), проте їм було заборонено жити в Криму. Усього за 1945-1946 роки в місця депортації було заслано 8995 кримських татар —ветеранів війни, зокрема 524 офіцери і 1392 сержанти. У 1952 році (після голоду 1945 року) тільки в Узбекистані налічувалося, за даними НКВС, 6057 учасників війни, багато з яких мали високі урядові нагороди.

Значна кількість переселенців, виснажених трьома роками життя в німецькій окупації, загинула в місцях висилки від голоду і хвороб у 1944-45 роках. Оцінки кількості загиблих в цей період дуже різняться: від 15-25%, за оцінками різних радянських офіційних органів, до 46%, за оцінками активістів кримськотатарського руху, які збирали відомості про загиблих в 1960-і роки. Таким чином, за даними ОСП УзРСР, лише «за 6 місяців 1944, тобто з моменту прибуття в УзРСР і до кінця року померло 16 052 осіб (10,6%)». Протягом 12 років до 1956 року кримські татари мали статус спецпереселенців, що означав різні обмеження в правах, зокрема заборону на самовільний (без письмового дозволу спецкомендатури) перетин кордону спецпоселення і кримінальне покарання за його порушення. Відомі численні випадки, коли людей засуджували до багаторічних (до 25 років) термінів таборів за те, що відвідували родичів у сусідніх селищах, територія яких належала до іншого спецпоселення.
На відміну від деяких інших депортованих народів, що повернулися на батьківщину в кінці 1950-х років, кримських татар було позбавлено цього права формально до 1974 року, фактично ж — до 1989. Масове повернення народу до Криму почалося лише наприкінці «перебудови» 1989 року.

@темы: Історія, Крим, Пам'ять

17:16 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)

@темы: Пам'ять

11:04 

8 травня - День пам'ті жертв Другої Світової війни

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Для України ІІ світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців.
Україна понесла надзвичайні втрати внаслідок війни. Під час бойових дій та в полоні загинуло 3-4 млн військових, підпільників і цивільних, 4-5 млн цивільних загинуло через окупаційний терор та голод в тилу, до 5 мільйонів жителів були евакуйовані або примусово вивезені до Росії та Німеччини, частина з яких не повернулася. Загалом безповоротні втрати України (українців та інших народів) склали 8-10 млн осіб. Матеріальні збитки становили 285 млрд тогочасних рублів. Внаслідок бойових дій постраждало понад 700 міст та містечок, 5,6 тис. мостів, 28 тис. сіл, 300 тис. господарств.


@темы: Історія, Пам'ять

14:02 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
За ініціативи Уряду та Українського інституту національної пам'яті створені відеоісторії про роль та місце України як держави-переможниці у Другій світовій війні (в рамках проекту "Українці в лавах Об’єднаний націй перемогли агресора"). Режисер: Олесь Санін. .

Євген Березняк – уродженець Дніпропетровська, ветеран Другої світової війни. Рятівник Кракова, Герой України. Став прототипом головного героя роману Юліана Семенов «Майор Вихор».



читать дальше

@темы: Історія, Пам'ять

01:12 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Український кризовий медіа центр за ініціативи Українського інституту національної пам'яті створив відеоролик, присвячений 70-річчю закінчення Другої світової війни.


@темы: Історія, Пам'ять

15:59 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Чорнобиль. 29 років тому...
Велика подяка рятівникам. Вічна пам'ять загиблим.


@темы: Пам'ять

01:30 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
17 грудня 2014 року відійшов у вічність відомий український поет та переклада - Олег Богданович Лишега.

Олег Лишега – перший український поет, якого було нагороджено премією ПЕН-клубу за поетичний переклад.

Вручення нагороди йому та його перекладачеві Джеймсу Брасфілду відбулося 15 травня 2000 року в Театрі Волтера Ріда в Лінкольн-центрі. Член журі, американська поетеса Рейчел Гадас зокрема зазначила: "Лишега веде нас до ноктюрного світу, де темні дерева, заледенілі стави та невидимі істоти віщують появу альтернативного всесвіту, де можна будь-що втратити та віднайти".
18 січня 2013 року було оголошено, що Олег Лишега став лауреатом премії "ЛітАкцент року — 2012" в номінації "Художня література" зі своєю збіркою "Великий міст".
Лишега перекладав українською твори Томаса Стернза Еліота, Езри Паунда, Девіда Герберта Лоуренса, Марка Твена, Генрі Девіда Торо, Сильвії Плат, Роберта Пенна Воррена та Джона Кітса.
Є автором збірок "Великий міст" "Снігові та вогню", п'єси "Друже Лі Бо, брате Ду Фу..", есеї "Флейта землі і флейта неба" та "Adamo et Diana" та багатьох інших.

І трохи його творів:
www.ji.lviv.ua/ji-library/pleroma/lysheha.htm
1576.ua/books/3353

@темы: Пам'ять

23:41 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сумна звістка..

Сьогодня, 1 грудня 2014 року, відійшов у вічність український письменник і колишній політв'язень Євген Олександрович Сверстюк.

Євген Сверстюк народився 13 грудня 1928 року. Закінчив Львівський державний університет, відділення «логіка і психологія» філологічного факультету (1947–1952).
У 1959, 1960, 1961, 1965 (за виступи проти дискримінації української культури), 1972 (за промову на похороні Дмитра Зерова) рр. звільнявся з роботи за політичними мотивами. Переслідуваний протягом за участь у «Самвидаві» і протести проти арештів і незаконних судів. У січні 1972 року — заарештований і в березні 1973 засуджений за статтею 62 ч. I КК УРСР за виготовлення і розповсюдження документів «самвидаву» до семи років таборів (відбував у ВС — 389/36 у Пермській області) та п'яти років заслання (з лютого 1979-го — столяр геологічної експедиції в Бурятії).
Автор книг, численних статей з літературознавства, психології і релігієзнавства; поезій, перекладів із німецької, англійської, російської мов на українську.
Євген Сверстюк є автором одного з найважливіших текстів українського самвидаву - З приводу процесу над Погружальским

Твори Євгена Сверстюка
Я особливо раджу почитати "Собор у риштованні" та "Широке море України".

@темы: Пам'ять

16:16 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Щоденник Нестора Микитовича Білоуса – це справжній літопис життя села Леб’яжого Печенізького (нині Чугуївського) району Харківської області з 1911 по 1934 рік. З-під руки цього недостатньо грамотного, але метикуватого слобожанського дядька опукло постає грабіжницька суть політики комуністичного колоніального уряду щодо українського села.

Нестор-літописець Голодомору - щоденник Нестора Микитовича Білоуса - обов'язково прочитайте..

@темы: Історія, Пам'ять

13:15 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
В Інтернет виклали невідомі фото селянських повстань перед Голодомором

Архів Служби безпеки України спільно з Центром досліджень визвольного руху виклали у вільний доступ унікальні фото про селянські повстання, які передували Голодомору, а також щоденники очевидців геноциду. Відтепер їх можна переглянути та завантажити в Електронному архіві визвольного руху .

Десятки унікальних світлин селян-повстанців дозволяють побачити обличчя українського повстанського руху напередодні Голодомору. Як відомо, геноциду на Україні передувало близько 5 тисяч повстань.

У архіві органів радянської каральної системи, яким нині опікується Архів СБУ, є фото та документи про причини, перебіг та наслідки масових селянських повстань проти колективізації, розкуркулення та політики радянської влади в Україні загалом. Визиски, репресії радянської влади у сталінські часи, викликали масовий протест людей — у 1930-му кількість протестуючих історики оцінюють в 1,2 млн. осіб. У першому півріччі 1932 року 56% протестних виступів у СРСР припадали на Україну.

@темы: Історія, Пам'ять

Україна

главная