Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: література (список заголовков)
13:02 

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
Як Москва фальшувала Шевченка

1958 року в Москві видали «Кобзар» з майже всіма поетичними творами Тараса Шевченка. Порівнюючи московський переклад з українським оригіналом, переконуємося у фальшуванні творів Шевченка. Наведемо кілька прикладів російського перекладу слів «москаль» і «московський», що їх часто вживає у своїх творах поет.

Кожен з нас пригадує початок поеми «Катерина»: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями». Офіційні більшовицькі коментарі стверджують, що «москаль» – це «солдат».

Але це слово, як ми знаємо, Шевченко вживає в інших місцях для позначення національності. І тут московські перекладачі, супроти всяких засад перекладу, обходять це слово, аби тільки не образити почуття своїх читачів. У такий спосіб сфальшовано не лише поетичні образи, а й думки Шевченка.

читать дальше

Звісно, поетів вислів «москаль» може означати не лише «солдат», як у «Катерині», а й національність. Може, саме тому в російському перекладі вжито слово «русский». Але чистим фальшуванням позначено ті місця перекладу, де слово «московський» замінено на «царский», «царица», «крепкий» та ін.. Безсоромне фальшування Шевченка і в тім, що перекладач не хоче показати ненависті Шевченка до Москви і просто пропускає слова «Москва», «московський» або замінює іншими словами, як от: «Москва випалила Україну і Дніпро спустила в синє море». Коли ж українці «скородили списами московські ребра», у перекладача – татарські. Як же безбарвно і фальшиво перекладено Шевченкове «степи мої запродані жидові, німоті» – «овладели чужеземцы моими степьями».


Як доказ, що Тарас Шевченко словом «москалі» окреслював увесь московський народ, наведемо цитату з передмови Шевченка до другого видання «Кобзаря» 1847 р. (цитуємо не за якимось «сфальшованим» виданням «буржуазних націоналістів», а за повним зібранням творів Шевченка, виданим Академією Наук у Києві 1939 р., том 1, с.374-375): «Чую, а іноді читаю: ляхи друкують, чехи, серби, болгари, черногори, москалі – всі друкують, а в нас ані телень, неначе всім заціпило... А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму».

Коли Шевченко виокремлює москалів з інших народів, то це найкращий доказ, що він мав на увазі цілий народ, а не лише царя, царську вояччину, царський бюрократичний апарат, як це подавали московські перекладачі. Цікавий теж порядок, у якому Шевченко перераховує названі народи. Схоже, що у тій черзі москалі не випадково на останньому місці – це свідчення справжнього ставлення Шевченка до названого народу.

Фальсифікуючи Шевченка, спотворюючи світлу пам’ять про нього, Москва ставила перед собою мету поховати вдруге Великого Кобзаря, цим разом уже в духовно-ідеальному розумінні, тобто відірвати Шевченка від українського народу. Тільки так вона могла остаточно змосковщити і поневолити Україну.



Джерело
www.litgazeta.com.ua/node/4785

@темы: Шевченко, Поезія, Мовознавство, Література, Культура, Кобзар

18:39 

priest_sat
миньон Оверлорда / Fannibal / Mentalist / Я высплюсь только тогда, когда никогда / легкое ОКР / Драйзер
изображение


взято тут

@темы: Література, Україна

14:55 

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
КРИМСЬКИЙ БАНДЕРІВЕЦЬ: НЕ ХОЧУ З ВОРОГАМИ ЛЕЖАТИ В ОДНІЙ ЗЕМЛІ

Він народився у Росії, виріс в Криму, а під час війни служив в УПА на Волині. Володимир Чермошенцев, у житті якого поєдналось, здавалося б, те, що не можна поєднати, пережив голод, війну, табори, катування чекістів, в’язницю.

І на старості років, коли, здавалося б небезпеки немає, довелося пережити об’єднання з Росією.

Так звана Кримська самооборона, яка полювала на півострові на бандерівців, знайшла старенького. 83-річний дідусь був змушений тікати із окупованого Криму - залишив там житло, особисті речі, сів у потяг до Тернополя. Тут його зустріли як героя.

читать дальше



ГЕРОЯМ СЛАВА!

upd+
за спогадами пана Володимира була написана книга «І бурею битва гриміла».
Скачати книгу можна тут:
vk.com/doc5376311_208563645?hash=d17ef14eb0ea2f...
запись создана: 06.04.2014 в 13:05

@темы: Історія, Біографія, Герої не вмирають, Корисне, Література, УПА, Україна, особистість

23:18 

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
Тарас Прохасько, Іван Ципердюк, Юрій Андрухович, Сергій Жадан та Юрій Винничук написали книгу-хроніку Євромайдану. Упорядником книги виступив письменник Василь Карп'юк.

"По суті, кожне есе - це реакція письменника на ту чи іншу подію. Для того, щоб читач не губився, в кінці видання подаємо хронологію основних етапів Євромайдану, де можна простежити розвиток, затишшя і піднесення протестів аж до повалення режиму Януковича", - зазначив він.

За його словами, тексти, які будуть розміщені у книзі, писались від початку Євромайдану в листопаді й публікувалися в періодиці.

"Тарас Прохасько здебільшого рефлексує в контексті вічних цінностей, добра і зла, вчинку і стоїчності. А Іван Ципердюк найбільш буквально сприймає ситуацію і найбільше відверто називає речі своїми іменами, де мінімум літературного гриму і максимум щирості", - пояснив Карп'юк.

Він додає, що Андрухович у своїх текстах мислить у глобальному контексті, а також описує конкретні ситуації - зокрема стеження за ним, Жадан залишається поетичним, метафоричним і революційним, а Юрій Винничук - нещадно іронічний і саркастичний.

Варта уваги і обкладинка, автором ідеї якої виступила Оксана Галушка. На фото дівчина із зав'язаними очима зашиває український прапор червоною ниткою, що символізує цілісність України за будь-яких обставин.



(с)перто звідси

п.с.: за попередніми даними, книга має з'явитися в книгарнях до кінця березня

@темы: книги, Цікаве, Література, Історія, Євромайдан

17:16 

До дня народження нашого ювіляра=)

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
16:34 

Фанати фантастики повертають книги Лукьяненко

Shuverka
О, щедрая судьба! Направь меня, пожалуйста, на путь к счастью моему заветному!.. Да не средним пальцем, а указательным.
VFL.RU - ваш фотохостинг

В трудные времена надо себя как-то радовать. Например, оплатила коммунальные счета. Сегодня это делать приятно. А потом я зашла на почту, выбрала вместительную коробку и положила туда все найденные дома книжки Сергея Лукьяненко, чтоб отправить ему обратно. Конечно, их можно было: а) выбросить, б) сжечь. Но меня на издательском деле воспитывали совершенно другим образом. Поэтому, кажется логичным, чтоб книги Сергея Лукьяненко в мусорку выбросил сам Сергей Лукьяненко. Что ему еще останется, если прийдет много бандеролек от бандеровцев? Особенно, если каждую на форзаце подписать "книга возвращена обратно автору по причине (ваш вариант)". Так вот, хочу вам рассказать историю о женщине с почты, которая паковала посылку. Мы с ней не сразу нашли общий язык. Как минимум я вела себя странно, не хотела указывать обратный адрес (сошлись на И.О. Пупкиной / до востребования / индекс отделения). Очередь была длинная, бланки не сразу и не те и по ошибке заполненные, женщина объясняла капризной очереди, что она очень старается и за очень маленькую зарпалту... В итоге забрала мою посылку, посмотрела содержание, посмотрела адрес и спрашивает: "Вы, серьезно? Писателю это отправляете? Лукьяненко?". Я расстроилась, вся конспирология и старания не оставить отпечатки пальцев - все зря. Меня рассекретили. И тут женщина говорит следующее: "Впервые жалею, что у меня нету его книг. И зарплата подобные посылки не позволяет. Так бы я ему все отправила. ВСЕ. Обратно. Чтоб он понял, как он лично меня обидел". Ребята, кому позволяет зарплата и кто еще не выбросил книги Лукьяненко, сходите на почту, отправьте парочку еще и за эту женщину. Подробности отделения рядом с м.Контрактовая, где вы будете поняты, подскажу в личных сообщениях. (спасибо Tanza Struk, автору этого флеш-моба и метода правильной утилизации книжных отходов)

Хто не знає причини - стаття zn.ua/CULTURE/fantast-sergey-lukyanenko-zapreti...

@темы: Література, Цікаве

20:01 

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
Українки — героям Майдану

Мистецькою агенцією «Наш Формат» (місто Київ) у співпраці з веб-порталом «Жінка–УКРАЇНКА» видано книгу «Материнська молитва. Українки – героям Майдану».

У ній вміщено поезії, присвячені захисникам України — героям Майдану, які були написані в період з листопада 2013 по січень 2014 року.

Автори творів – це і відомі поетеси, і звичайні жінки, яким болить доля рідної країни і доля тих, хто став на шлях боротьби за неї.

З розвитком подій в Україні, які сколихнули не лише країну, а й увесь світ, для публікації на порталі «Жінка–УКРАЇНКА» почали надходити вірші, присвячені подіям на Майдані. Ці твори були написані саме жінками: матерями, сестрами, дружинами, доньками, нареченими тих, хто став на захист майбутнього України і її народу – світле, справедливе, європейське, мирне майбутнє.

У цих віршах усе: материнська молитва, тривога, любов, хвилювання, віра, сподівання, біль... Спершу для їх розміщення ми створили на порталі окрему рубрику «Слово – зброя», а потім зрозуміли, що вірші повинні дійти до тих, кому вони присвячені, і дійти у друкованому вигляді.

Серед авторів героїні порталу Любов Сердунич, яка, до речі, є редактором книги, Галинка Верховинка, Любов Відута, Тетяна Власова, Наталія Дев'ятко, Тетяна Іванчук, Наталія Крісман, Ярина Мавка, Світлана Макаревська, Оксана Маковець, Надія Марчук, Іванна Осос, Оксана Радушинська, Іванна Стеф'юк, Світлана Тарнавська, Надія Таршин, Галина Фесюк, Тетяна Череп-Пероганич, Людмила Яцура, а також Лідія Анциперова, Любов Долик, Леся Горова, Уляна Дубініна, Патара Бачія, Валентина Попелюшка, Тая Цибульська.

На обкладинці – робота писанкарки Тетяни Коновал.

Щиро дякуємо керівництву та працівникам мистецької агенції «Наш Формат» за видання збірки.

Віримо, що ці поезії зігріють душу, підтримають волелюбний повстанський дух, додадуть сили і віри у перемогу над злом.

Слава Україні! Слава її Героям!



@темы: Євромайдан, Література, Небесна Сотня, Поезія, Цікаве

02:09 

Прошу перепоста

Арджи Линсе
Это же Жиллиман, что он, по-вашему, делает? Он строит империю. | Гюго. ФВЛЭ. | СПб.
В своё время я перевёл с украинского на русский одно стихотворение Таирни - вот запись. Вот этот же перевод в моём дневнике. Прошу обратить внимание на даты комментариев - даже если бы я мог отправить в сообщество запись задним числом, то с комментариями, насколько я знаю, такой фокус не прокатит. Да и в моём дневнике даты комментариев тоже видно. Специально даю ссылку, а не скриншот, чтоб меня нельзя было заподозрить в чрезмерном знакомстве с фотошопом.
Ну плюс - те, кто знает меня, могут подтвердить, что я до дрожи ненавижу плагиат и плагиаторов, а себя уважаю в достаточной степени, чтобы не присваивать чужого.
Несколько дней назад Таирни вышла со мной на связь и сообщила, что ей написал некий Александр Ткачёв, который прислал ей точно такой же перевод этого стихотворения, утверждая, что это его собственное творчество. По моей просьбе Таирни дала мне его адрес.

Всё ещё надеясь, что произошло недоразумение, я написал г-ну Ткачёву письмо следующего содержания:
"Здравствуйте.
Со мной связалась Дарина Березина (Таирни), автор стихотворения вот из этой записи:
pay.diary.ru/~rutenia/p27010230.htm
По её словам, Вы утверждаете, что перевод стихотворения, опубликованный в той же записи, делали Вы.
Скажите, я всё понял правильно - или в переданную мне информацию вкралась какая-нибудь ошибка?"

Г-н Ткачёв, ничтоже сумняшеся, ответствовал:
"Здравствуйте, Арджи!
Указанный перевод, указанного стихотворения действительно делал я. Переделывал свой перевод я в этом году, неделю назад. Причём, когда мне в руки попал оригинал (уж не знаю, как отнесётся к этому Дарина), я, взявшись за перевод, был убеждён, что стихотворение писала не Березина Дарина, а Костенко Лина...
Со мной связалась и Дарина. Я ей ответил. И переслал оригинал перевода (он у меня сохранился на компьютере). Пересылаю его и Вам. (Не знаю, стоит ли искать черновик перевода, но, если не убедил, - могу поискать. Хотя - по синтаксису - я люблю тире, запятые и точки - могу обосновать авторство перевода, пояснив свою расстановку знаков препинания).
С ув.Ткачёв Александр"
К письму прилагался некий скриншот без указания на какую бы то ни было дату.

Тут я озверел вконец, и написал письмо, продиктованное скорее эмоциями, нежели чем-то ещё:
"Уважаемый, я всё понимаю, но так нагло лгать в глаза...
Перевод этот делал я. Нет, я понимаю, что мои шансы врезать Вам канделябром промеж глаз весьма призрачны, к сожалению...
Интересно, хватит ли Вам скотства попытаться предъявить мне какие-то доказательства Вашего авторства?
Или совесть Ваша ещё не совсем сдохла в муках, и Вам хватит её остатков, чтоб забиться в угол и больше не отсвечивать и не пытаться присвоить чужие работы?"

Пожалуйста, если г-н Ткачёв будет предъявлять кому-то из вас какие-то стихи и утверждать, что это его творчество - проверьте, не обокрала ли эта мразь кого-то ещё.
И пожалуйста, перепостите информацию.
Знаю, что я, возможно, мелочен и мстителен - но я хочу, чтоб г-на Ткачёва больше ни в одном приличном литературном обществе не приняли.

Спасибо.

@темы: Поезія, Література

15:48 

@Ева
17:19 

Форум видавців шукає волонтерів

ollis
03:41 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
23:50 

шукаю допомоги

серебристый лис
и нет ни печали, ни зла
Потрібні текстики українсько-польської літературної школи, київської школи
Очільника її, так би мовити, Michał Grabowski (albo pseudonim Edward Tarsza)
Десь мені зустрічалися, але зараз розгубився.

@темы: Україна, Поляки, Література

00:33 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
18:27 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Вільна шкільна бібліотека

Цей сайт — частина проекту «Електронний шкільний підручник» — покликаний спростити учням середніх шкіл, їх батькам та учителям пошук електронних навчальних матеріалів.

@темы: Історія, Корисне, Лінки, Література, Мовознавство

19:46 

:: а між тим 8 липня Ольжичу мало б виповнитися 105 років

серебристый лис
и нет ни печали, ни зла
Неділя, 8 липня 2012 р.
Олегу Ольжичу 105

Олег Олександрович Кандиба (справжнє прізвище) — поет, публіцист, політичний діяч. Син Олександра Олеся. Народився 8 липня 1907р. у Житомирі.

Межа
По рівній грані двох світів ідеш,
Що, наче скло, невидима і гостра.
І тягне, рве глибинами без меж
Одкрите серце ненаситний простір.

Ступи ліворуч: легкий буде спад,
Повільні луки, мляві серпантини.
Від інтелекту через хліб назад
До жаху і бєзсилости клітини.

А вправо ступиш — прірва і провал,
І знову сплеск, і в клекотінні виру —
Лише твій шал щитом проти навал.
Одвага ж, коли ти запрагнув. Віра.

@темы: Культура, Україна, Література

14:12 

з листів: Франко Фест:: 27-29 липня, Нагуєвичі

серебристый лис
и нет ни печали, ни зла
27-29 липня у мальовничому куточку Галичини, в рідному селі Каменяра – Нагуєвичах, відбудеться головна подія літа – Франко Фест. Мета фестивалю – усунення стереотипних поглядів та створення якісно нового іміджу Франка, як одного із найкращих і найпрогресивніших українців, популяризація та поширення такого іміджу, актуалізація ідей поета та поширення їх серед молоді України.

Під час фестивалю буде неймовірна концертна програма, виступи бардів та різноманітних народних колективів, арт-перфоманси та художні інсталяції, театральні виступи та читання творів Каменяра відомими українськими письменниками, істориками, літературознавцями.

Територія фестивалю буде вміщати три сцени: музичну, мистецько-театральну та сцену фольклорних колективів.
Вхід на фестиваль вільний.

@темы: Історія, Етнографія, Краєзнавство, Культура, Література, Оголошення, Подорожі, Поезія, Україна, Цікаве

14:13 

з листів:

серебристый лис
и нет ни печали, ни зла
Усіх охочих до поетичного освоєння міського публічного простору просимо прислати хайку (тривірш 5-7-5 складів) для писання на паркані на адресу competition@poetryfrompoland.com
до 02.07 Результати буде оголошено після 12.07, переможці конкурсу отримають Європодарунки.


Проект Євро Вірші відбувається в Україні одночасно із чемпіонатом Європи з футболу:

07-28.06 /ЛЬВІВ/ виставка біля пам’ятника Іванові Франку (вул. Університетська);

12.06-01.07 /ДОНЕЦЬК/ виставка вздовж вулиці Челюскінців;

12.06-02.07 /КИЇВ/ виставки на станціях метрополітену: «Політехнічний інститут» та «Поштова площа»;

12(13)-28.06 /ХАРКІВ/ виставки на станціях метрополітену: «Держпром», «Радянська», «Академіка Барабашова».

@темы: Харків, Україна, Поезія, Львів, Література, Культура, Київ, Донецьк

14:08 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Обкладинки журналу "Всесвіт". Частина 2 - найкращі переклади

Знищений у 1934 році, "Всесвіт" відродився в 1958-му як часопис перекладів. Надаючи менше уваги ілюстраціям, редколегія, куди в різний час входили класики від Бажана і Смолича до Загребельного і Лукаша, зосередилася на літературі.
В ті часи - особливо в застойні 1970-80-ті - багато хороших авторів "утікали" в переклад, забезпечуючи якість текстів.

Головним принципом "Всесвіту" було перекладати тільки ті твори, які ще не виходили іншими мовами СРСР. Фактично це означало змагання з московською "Иностранной литературой" - хто перший надрукує новинки іноземної прози та поезії, подолавши при цьому цензурні бар'єри.

Ось кілька авторів, окремі твори яких уперше вийшли друком в СРСР саме у Києві: Грем Грін (1958), Еріх Марія Ремарк (1960), Вільям Фолкнер (1960), Станіслав Лем (1961), Кендзабуро Ое (1967), Джон Апдайк (1969), Айзек Азімов (1970), Габріель Гарсіа Маркес (1972), Артур Хейлі (1977), Артур Кларк (1979), Курт Воннегут (1984), Семюель Беккет (1988), Юкіо Місіма (1991).

@темы: Література

14:26 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Обкладинки журналу "Всесвіт". Частина 1 - 1920-ті роки

"Всесвіт" більше відомий як журнал перекладів з іноземної літератури. Але він розпочинався у січні 1925-го як "універсальний ілюстрований журнал" - те, що зараз називається "general interest magazine". Масове популярне видання, такий собі УСРРівський "Ньюсвік".
"Масове популярне" - не перебільшення. За кілька років наклад журналу сягнув 1,5 млн на рік. Для порівняння: найпопулярніший сучасний український журнал "Корреспондент" декларує 600 тисяч примірників щороку.
Натхненником "Всесвіту" став революціонер і письменник Василь Еллан-Блакитний. На той час він був редактором "Вістей ВУЦВК" (офіційного друкованого органу уряду Української Соціалістичної Радянської республіки). На початку передплата на "Всесвіт" приймалася якраз через рахунок "Вістей", тож без державного фінансування тут вочевидь не обійшлося.
Еллану допомагали літературний редактор Микола Хвильовий і художній редактор Олександр Довженко (останній тоді саме повернувся з Німеччини, де на урядову стипендію вчився живопису, і був газетним ілюстратором, ще тільки придивляючись до кінематографу).

@темы: Історія, Література

16:31 

он як=) електронний Кобзар v.2.4

Sertap
Изо всех даров мира остается только доброе имя, и несчастен тот, кто не оставит даже этого

Україна

главная