• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: біографія (список заголовков)
08:30 

Лесь Курбас:з кулею у серці.

priest_sat
миньон Оверлорда / Fannibal / Mentalist / Star Wars / легкое ОКР / Драйзер
00:54 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Григорій Савич Сковорода - вегетаріанець, дауншифтер, неформал.

Андрій Любка про Сковороду і не тільки:

day.kyiv.ua/uk/blog/istoriya/vegetarianec-dauns...

@темы: Історія, Біографія, Цікаве

12:18 

Иван Степанович Мазепа, гетман Войска Запорожского обеих сторон Днепра

Препаратор душ
Не встававший на колени - стану ль ждать чужих молений? Не прощавший оскорблений - буду ль гордыми прощён?
Фигура гетмана Мазепы до сих пор является крайне противоречивой и вызывает живейшие дискуссии. Тем интереснее мне было читать о нём цикл исторических романов украинского писателя Богдана Лепкого, и тем интереснее будет о нём писать. Я не буду рассусоливать детали в духе "родился, жил и умер" - об этом и без меня можно на Википедии прочитать. А расскажу я вам о том, о чём писал Лепкий - о взаимной любви Мазепы и его крестницы Мотри (Матрёны, Марии) Кочубей, о переходе Мазепы с казаками на сторону армии шведского короля Карла XII в ходе Полтавской битвы и о том, что было дальше. Но начну, как водится, сначала.

После смерти Богдана Хмельницкого в 1657 году в украинской истории начался период Руины. Данный период был характерен тем, что на обоих берегах Днепра сидело одновременно сразу несколько гетьманов, и каждый из них хотел быть наиболее труЪ, подмяв под себя своих соперников и объединив Левобережную и Правобережную Украину. Помимо кучи гетманов (у каждого из которых была своя армия, свои старшины и так далее - вспомните аналогичную ситуацию в период феодальной раздробленности Киевской Руси), находились и народные мстители, которые заявляли, что все гетманы продажные уебаны и хотят с потрохами сдать Украину русским/полякам/туркам/шведам, и вот только они, эти мстители, являются радетелями за народ и настоящими казаками. Под таким соусом вспыхнули казачьи восстания полковников Барабаша и Пушкаря, восстания Василия Дрозда, Степана Опары и ещё многих других. Всего за тридцать лет на украинских землях сменилось аж 7 гетманов (а гетман - это, фактически, монарх, и правил он зачастую несколько десятилетий, аж до своей смерти), произошло 3 больших восстания и овер9000 мелких, а также 6 крупных войн, в числе которых - первая русско-украинская война 1658-1659 гг. Все эти многочисленные претенденты на гетманскую булаву не могли договориться даже с собственным писюном, не то что с Россией или Речью Посполитой, поэтому быстро ушли в небытие, ничего толком не сделав для страны. Про эпоху Руины я обещаю написать отдельный большой пост, а сейчас время переходить к нашему сегодняшнему герою.

читать дальше >>>


Иосиф Курилас. Портрет Ивана Мазепы (1909)

@темы: Історія, Біографія, Краєзнавство

00:03 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Продовжуючи тему неординарних особистостей, хочу згадати про, на жаль, призабутого українського письменника-фантаста - Мирослава Капія.

Мирослав Дмитрович Капій народився 5 травня 1888 року, в с. Коцюбинці (нині - Гусятинський район, Тернопільська обл.).
Закінчив Тернопільську гімназію, в 1914 році - два відділення Львівського університету — україністики та германістики філософського факультету.
Учасник національно-визвольних змагань в складі УГА (Української Галицької Армії).
Викладав іноземні мови в гімназіях Теребовлі — до 1928 року, у 1928-38 — німецьку мову в Лежайську, в торговій школі Ярослава, Відня — до 1944.
Поліглот — знав десять мов. Перекладав: з німецької — поезії Ф. Шіллера, Г. Гейне, з англійської — твори Редьярда Кіплінга. Найвагоміший його внесок як перекладача з французької мови — шість романів Жюля Верна.
читать дальше

Прочитати повість можна тут:

Країна блакитних орхідей

@темы: Біографія, Література, Цікаве

12:30 

Юрий Покос - украинский Габриэле д'Аннунцио

Препаратор душ
Не встававший на колени - стану ль ждать чужих молений? Не прощавший оскорблений - буду ль гордыми прощён?
Относительно недавно вышла в свет книга современной украинской писательницы Натальи Доляк "Загублений між війнами" ("Затерянный между войнами"). Роман сей повествует о совершенно уникальном человеке - Юрии Покосе (литературный псевдоним - Юрий Будяк). О самой книге я сейчас скажу пару слов, а дальше речь пойдёт собственно о её главном герое. Так вот, эта книга хороша уже тем, что раскрывает - пусть и несколько приукрашенно - историю такой персоны в истории Украины, которая, безусловно, достойна упоминания, но о которой мало кто знает даже среди украинцев, не говоря уже об иностранцах. Поэтому стоит помнить о том, что книга хорошая и достойна прочтения - я это говорю со всей прямотой человека, который, мягко говоря, настороженно относится к современной литературе, в том числе и украинской. Но я изменил бы себе, если бы не начал придираться к мелочам, ведь правда? Так вот, писательница две трети книги уделила именно англо-бурской войне, при этом сам Покос как главное действующее лицо мелькает за всё это время буквально десяток-другой раз, и то - в эпизодах. А дальше всё идёт галопом по Европам - вот он в Англии, вот он в Украине, а вот уже он революционер, а вот уже сидит в лагерях. Вообще складывается впечатление, что Наталья Доляк довольно свободно оперирует временными промежутками, да так, что я даже местами выпадал в осадок от временных интервалов. Это выглядит примерно так - вот идёт текст, вот абзац один, другой, третий, а четвёртый абзац уже внезапно описывает события, происшедшие несколько дней спустя. Причём в тексте довольно мимолётно указывается, что прошло сколько-то там времени. Один важный сюжетный поворот вообще происходит спустя десять дней после подробно описываемых до него событий, и это в тексте тоже особо не выделяется. Просто вот написано - этот важный поворот случился десять дней назад. В этот момент я даже перечитал последние несколько абзацев, думая, что я что-то упустил. Однако нет. Не знаю, то ли рукопись была сокращена, то ли издатель подгонял, но факт остаётся фактом - временные пробелы порой меня шокировали. А вообще книга мне очень понравилась.

Итак, Юрий Покос. Почему я сравнил его с Габриэле д'Аннунцио? Потому что он был такой же многогранной личностью, как и этот итальянский деятель - солдат, революционер, писатель, учитель, политик. Даже несмотря на то, что о его жизни осталось крайне мало сведений, достоверно известно, что Покос участвовал в англо-бурской войне на стороне буров, чуть было не поступил в Оксфордский университет, учил крестьянских детей в им же открытой школе в его родном селе Красногорке в Полтавской губернии, участвовал в революции 1905 года, Первой Мировой войне, работал в правительстве Украинской Народной республики... но обо всём по порядку.


Чуть ли не единственная фотография Юрия Покоса

читать дальше >>>

@темы: Історія, Біографія

09:19 

Владимир Сосюра

Препаратор душ
Не встававший на колени - стану ль ждать чужих молений? Не прощавший оскорблений - буду ль гордыми прощён?
Владимир Николаевич Сосюра родился в городе Дебальцево Донецкой области. Вообще у Сосюры была интересная ситуация с членами семьи - его мать, этническая сербка родом из Луганска, была маляром, отец его имел французские корни, а его двоюродный дядя по матери был соратником самого Ворошилова. Прочие же родственники его матери воевали в составе белогвардейских частей. Сам Владимир Сосюра кем только не работал - был и шахтёром на Донбассе, и телефонистом, и бондарем, и военным корреспондентом. В 1918-м году он со своими коллегами-рабочими с содового завода участвовал в восстании против кайзеровских войск, затем сражался в рядах армии Украинской Народной республики, где от просто казака дослужился до телохранителя самого главного атамана Симона Петлюры. После разгрома армии УНР на реке Збруч, Сосюра убежал из украинской армии и попал в плен к деникинцам. Его расстреливали как петлюровца, но рана оказалась не смертельной - что было просто чудо, ибо деникинцы стреляли разрывными пулями "дум-дум", которые почти не оставляли шансов на выживание. Позднее его чуть не приговорили к расстрелу уже красные, но председатель ревтрибунала вынес оправдательный приговор - повезло, что председателем оказался старый друг и земляк Владимира, Павел Васильевич Евсеев. В 1920-м году Сосюра, больной тифом, оказывается в Одессе, где и вступает уже в ряды Красной армии. Есть и другая версия - В.И.Подов в книге "Легенды и были Донбасса" указывает, что сначал Сосюру арестовали красные, а потом уже деникинцы. Однако легенды остаются легендами. Как бы там ни было, но вместе с РККА он воевал против махновцев и своих вчерашних союзников поляков (Польша и УНР были союзными друг другу до заключения Рижского мира). Разумеется, Владимир Николаевич писал стихи о своих фронтовых буднях, но стихов о его бытность казаком армии УНР до нас, увы, не дошло. Есть только версия о том (её упоминал ныне покойный Олесь Бузина), что его стих "Комсомолец" раньше назывался "Гайдамака", и в нём красный комиссар расстреливал пленных петлюровцев, однако со сменой политических убеждений Сосюры поменялись и стороны в этом стихе. Я привожу обе версии на украинском языке:

"Комсомолець"

"Гайдамака"

Всю жизнь Владимир Николаевич страдал от двойственности своих политических взглядов. Он очень сильно любил Украину (в 1944 году написал стих "Люби Украину", за что его травили советские идеологи, обвиняя в "буржуазном национализме"), но в то же время писал - может, по требованию партии, а может, добровольно - стихи про героических красноармейцев и партизан, за что его ненавидели украинские националисты, недвусмысленно называя его предателем Украины в периодическом издании УПА "К оружию!" ("До зброї!"). Несмотря на огромное количество наград и премий, которые получил Сосюра (в том числе и Сталинскую премию), на фоне постоянной травли у поэта возникло некое психическое заболевание, из-за которого он был вынужден ложиться в больницу. В 1958 году Владимир Николаевич пережил первый инфаркт, после которого перестал употреблять алкоголь, курить и играть в бильярд. В 1965 году его настиг второй инфаркт, после которого поэт перестал выходить из дома, а спустя несколько дней умер. Похоронен он в Киеве на Байковом кладбище.

Я бы хотел привести здесь лишь некоторые, мои любимые стихи Сосюры. По традиции, привожу их в русском переводе - ибо украиноязычные читатели, скорее всего, знают эти строки.

"Люби Украину"

"Так никто не любил..."

"Осень"

Последний стих - мой самый-самый любимый - в русском переводе, увы, мной не найден. Поэтому я решил привести оригинал стиха, просто потому, что слишком уж люблю его и слишком хорошие воспоминания с ним ассоциируются.

"Осінь"

@темы: Україна, Поезія, Література, Біографія

23:50 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Його називають "українським Че Геварою", але широкому загалу він і досі не дуже відомий...

Михайло Скибицький (Мігель Роля) - сподвижник Симона Болівара

@темы: Історія, Біографія, Цікаве, особистість

23:54 

Звичайний український геній доби Відродження

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Роль і значення Станіслава Оріховського в історії України ще потрібно осмислити:

Станіслав Оріховський. Утопічні погляди на монарха


© Станіслав Оріховський

Maior erit lex, quam Rex, & melior, & longe illo nobilior - Закон більший за короля, кращий і значно за нього шляхетніший.

Коли щось діється недобре або не до ладу, знай, що винні в тому не воля Божа і не випадок, а брак справжнього розуму

Природжена потреба людей у взаємодопомозі – причина виникнення держави

Справжню свободу породжує такий лад, коли всі підкоряються праву, а саме право непідвладне нікому.

Люди діють, покладаючись на розум, а не на випадок; на власний задум, а не на волю Божу.

Хіба можна назвати сенатом збіговисько людців, які зібралися, щоб займатися з тираном розпустою, пиячити, змінювати закони?

Людина, що знехтує наукою, нічого не дасть, гідного похвали.

@темы: Історія, Біографія, Цікаве, особистість

18:41 

priest_sat
миньон Оверлорда / Fannibal / Mentalist / Star Wars / легкое ОКР / Драйзер
джерело.

СЬОГОДНІ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ УКРАЇНЦЯ, БЕЗ ЯКОГО СТІВ ДЖОБС НЕ СТВОРИВ БИ СВІЙ КОМП’ЮТЕР.

17 квітня, свій 85-й день народження святкував американський вчений, етнічний українець Любомир Романків. Це ще один наш співвітчизник (крім Стівена Возняка, – ред.) без якого існування найбільш успішної корпорації в історії було б неможливим.

У 1962 році Любомир Романків розробив для IBM перші в світі магнітні головки, для запису інформації. Технологію придбала компанія Apple і незабаром представила свій перший настільний комп’ютер.

Зазначимо, попри постійне проживання у США, Любомир Романків дуже добре розмовляє українською мовою і майже щороку відвідує Україну. Він вручає премії молодим українським вченим і подорожує країною.

Також він надихає тим, що в уже доволі поважному віці залишається активною і молодою в душі людиною.

изображение


@темы: Біографія

17:16 

priest_sat
миньон Оверлорда / Fannibal / Mentalist / Star Wars / легкое ОКР / Драйзер
19 квітня 1848 року народилася Олександра Єфименко (1848-1918) – відомий український історик, перша жінка у Російській імперії, що здобула науковий ступінь доктора історії. Єфименко вражала своїх колег глибокою ерудицією, блискучим стилем викладу і сміливими висновками. Пишучи російською мовою, вона підважувала імперську маніпулятивну схему російських вчених, презентувала незаангажовану та правдиву історію України.

Єфименко наполегливо займалася громадською роботою: читала у Харкові публічні лекції, присвячені Сковороді, Гоголю та Шевченку. Після сумнозвісного Емського указу 1876 року звернулася до міністра освіти Сабурова з вимогою запровадити в українських школах викладання рідною мовою. Перша українська жінка-історик не раз ставала на захист українства.


@темы: Історія, Біографія, Україна

21:36 

Галичанка “міс Україна” була найкращим мандрівним репортером Європи у міжвоєнний час.

priest_sat
миньон Оверлорда / Fannibal / Mentalist / Star Wars / легкое ОКР / Драйзер
джерело.

«В моїх мандрівках, з краю до краю, я ніде не зустріла раю, якого сподівалася. Зате іноді, хоч здалека, схопила кілька відблисків земного щастя, яке тепер має для мене більшу вартість, ніж уявлені раї», – рефлексувала Софія Яблонська 1934 року, поввідомляє varota.com.ua з посиланням на photo-lviv.

Блискучі репортажі мандрівниці, опубліковані на сторінках львівських часописів, були справжньою сенсацією у міжвоєнній Галичині. А кожний приїзд до Львова цієї особливої жінки, яка однаково вправно володіла пером, фотоапаратом і кінокамерою, збирав повні «відчитові» зали – у той час покинути свій край для далекої подорожі для більшості галичан було майже нездійсненною мрією. Тому дивовижні історії про мандри українки у невідомі світи всі слухали, затамувавши подих.

далі

@темы: Історія, Біографія, Подорожі, Україна

00:56 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Історія звичайної галицької дівчини, яка змогла підкорити тисячі сердець своїми поетичними подорожніми нарисами і стати першою українкою-мандрівницею, відомою письменницею і журналісткою

Історія галичанки, яка побачила весь світ, або дивовижні обрії Софії Яблонської

@темы: Історія, Біографія, Подорожі, Цікаве

16:47 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
18 вересня 1929 року народилася українська художниця, дисидент Алла Горська (Алла Олександрівна Горська; 1929-1970), діяч правозахисного руху 1960-х років в Україні. Дружина художника Віктора Зарецького (1925-1990).
Трагічно загинула 28 листопада 1970 року за нез'ясованих обставин у місті Василькові. Похорон Горської 7 грудня на Берковецькому кладовищі в Києві перетворився на демонстрацію протесту проти існуючого комуністичного режиму в Україні. Трохи більше, ніж через рік, у січні 1972, здійнялася найбільша хвиля арештів учасників руху опору, що значною мірою ослабило українську духовну та інтелектуальну еліту. Усі соратники Горської по славнозвісному Клубу творчої молоді були переконані, що це убивство – справа КДБ.
Більше - за посиланням:
incognita.day.kiev.ua/duplicate-of-mixajlo-kocz...

@темы: Історія, Біографія

15:29 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
І ще трохи про Бориса Миколайовича Мозолевського:

Провідник у світ Скіфії: від мордовських таборів Бориса Мозолевського врятувала золота пектораль

Борис Миколайович Мозолевський був відомий не лише як археолог, але і як прекрасний поет.
Перша збірка його поезій побачила світ 1963 р. Потім у різні роки були опубліковані такі твори, як »Шиповник», »Зарево», »Червоне вітрило», »Веретено», »Скіфський степ», »Кохання на початку осені», »І мить як вік», »Дорогою стріли».
Ось один із найбільше відомих його віршів:

ГЕРРИ

Гробниці (скіфських) царів містяться в Геррах,
до яких Бористен ще судноплавний.
Г е р о д о т

Життя і смерті спивши щедрий келих,
Усі літа спаливши на вогні,
Я скіфський цар, лежу в дніпровських Геррах.
І стугонять століття по мені.

Колись цю річку звали Бористеном,
А Скіфією — всі оці краї.
Як пахли по степах тоді нестерпно
Кочівками осінні кураї!..

Гай-гай!.. Все так. Колись я був тут юним.
Ходив на бій. Поїв коня з ріки.
Мов сон, пройшли сармати, готи, гунни,
Авари, печеніги, кипчаки.

Чиї тепер там кроки землю будять?
Яка зійшла над обрієм доба?
Я міцно сплю, тримаючи на грудях
Тяжінь високовольтного стовпа.

Над ним гудуть громи в сталевих струнах,
Під ними крає землю чересло.
Крізь мене йдуть в світи пекельні струми,
Чоло ж моє колоссям проросло.

І хай сівач з блакитними очима
Ще тричі вищих обширів сягне —
Це наша з вами спільна Батьківщина,
Бо як ви з неї вирвете мене?

Бо хто вам майбуття з минулим зв’яже
І хто навчить любити ці кряжі,
Коли і він зі мною поруч ляже,
Три кроки не дійшовши до межі?

А гуси знов ґелґочуть на озерах,
І пахнуть медом плавні навесні!..
Я скіфський цар, похований у Геррах,—
Мій спис, і меч, і кінь мій при мені.

@темы: Цікаве, Поезія, Біографія, Археологія

12:17 

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
На самоспалення Олекси Гірника

Обираю життя.
Обираю як зброю
Перед поєдинком

Обираю

Сьогодні річниця самоспалення на Чернечій горі в Каневі (Черкаська область) Олекси Гірника, який в 1978 році спалахнув прометеєвим огнем, протестуючи таким чином проти зросійщення України, проти нищення української мови та культури, придушення будь-якого протесту проти дій влади.
В ніч на 21 січня він розкидав по місцевості саморобні листівки, облив себе 3,5 літрами бензину і підпалив. Знайдене вранці тіло влада намагалася приховати навіть від рідних, листівки були ретельно зібрані. Проте розголосу минути не вдалося: про вчинок Олекси пошепки почули всі ті, хто хотів чути, листівки, які віднесло вітром, зберігалися в тих, хто жив поблизу того місця.



Культурницьке українство

@темы: Поезія, О.Гірник, Історія, Ю.Рудницький, особистість, Біографія, Україна

15:12 

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
18 січня 1899 року народилася Ліна По (Поліна Горенштейн) ( м. Катеринослав) — український скульптор, балерина

Чи знаєте ви, що



Культурницьке українство

@темы: особистість, Цікаве, Україна, Культурологія, Біографія

17:52 

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
31 грудня 1991 р. народився Ігор Костенко — український журналіст, студент-географ, активіст Євромайдану, редактор Вікіпедії. Загинув під час протистояння на вулиці Інститутській. Герой України.

uk.wikipedia.org/wiki/Костенко_Ігор_Ігорович

читать дальше


Автор фото Mariia Mudra (Марія Мудра) // CC BY-SA 3.0

@темы: Україна, Тернопіль, Небесна Сотня, Львів, Культура, Київ, Зубрець, Герої не вмирають, Вікіпедія, Бучач, Біографія, Історія, особистість

17:50 

lock Доступ к записи ограничен

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

10:38 

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
Василь Ємець. Кобзар у фраку

Він народився на Харківщині, а помер у Лос-Анжелесі. Він єдиний, хто грав на бандурі в Імператорському театрі. Його відправив у еміграцію Іван Огієнко - щоб зберегти для України талант. Він співав "Вже воскресла Україна...", а створена ним у Києві капела бандуристів стала сьогодні Національною заслуженою.
читать дальше


@темы: бандура, Цікаве, Україна, США, Музика, Культура, Біографія, Історія

Україна

главная