• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: поезія (список заголовков)
09:19 

Владимир Сосюра

Препаратор душ
Не встававший на колени - стану ль ждать чужих молений? Не прощавший оскорблений - буду ль гордыми прощён?
Владимир Николаевич Сосюра родился в городе Дебальцево Донецкой области. Вообще у Сосюры была интересная ситуация с членами семьи - его мать, этническая сербка родом из Луганска, была маляром, отец его имел французские корни, а его двоюродный дядя по матери был соратником самого Ворошилова. Прочие же родственники его матери воевали в составе белогвардейских частей. Сам Владимир Сосюра кем только не работал - был и шахтёром на Донбассе, и телефонистом, и бондарем, и военным корреспондентом. В 1918-м году он со своими коллегами-рабочими с содового завода участвовал в восстании против кайзеровских войск, затем сражался в рядах армии Украинской Народной республики, где от просто казака дослужился до телохранителя самого главного атамана Симона Петлюры. После разгрома армии УНР на реке Збруч, Сосюра убежал из украинской армии и попал в плен к деникинцам. Его расстреливали как петлюровца, но рана оказалась не смертельной - что было просто чудо, ибо деникинцы стреляли разрывными пулями "дум-дум", которые почти не оставляли шансов на выживание. Позднее его чуть не приговорили к расстрелу уже красные, но председатель ревтрибунала вынес оправдательный приговор - повезло, что председателем оказался старый друг и земляк Владимира, Павел Васильевич Евсеев. В 1920-м году Сосюра, больной тифом, оказывается в Одессе, где и вступает уже в ряды Красной армии. Есть и другая версия - В.И.Подов в книге "Легенды и были Донбасса" указывает, что сначал Сосюру арестовали красные, а потом уже деникинцы. Однако легенды остаются легендами. Как бы там ни было, но вместе с РККА он воевал против махновцев и своих вчерашних союзников поляков (Польша и УНР были союзными друг другу до заключения Рижского мира). Разумеется, Владимир Николаевич писал стихи о своих фронтовых буднях, но стихов о его бытность казаком армии УНР до нас, увы, не дошло. Есть только версия о том (её упоминал ныне покойный Олесь Бузина), что его стих "Комсомолец" раньше назывался "Гайдамака", и в нём красный комиссар расстреливал пленных петлюровцев, однако со сменой политических убеждений Сосюры поменялись и стороны в этом стихе. Я привожу обе версии на украинском языке:

"Комсомолець"

"Гайдамака"

Всю жизнь Владимир Николаевич страдал от двойственности своих политических взглядов. Он очень сильно любил Украину (в 1944 году написал стих "Люби Украину", за что его травили советские идеологи, обвиняя в "буржуазном национализме"), но в то же время писал - может, по требованию партии, а может, добровольно - стихи про героических красноармейцев и партизан, за что его ненавидели украинские националисты, недвусмысленно называя его предателем Украины в периодическом издании УПА "К оружию!" ("До зброї!"). Несмотря на огромное количество наград и премий, которые получил Сосюра (в том числе и Сталинскую премию), на фоне постоянной травли у поэта возникло некое психическое заболевание, из-за которого он был вынужден ложиться в больницу. В 1958 году Владимир Николаевич пережил первый инфаркт, после которого перестал употреблять алкоголь, курить и играть в бильярд. В 1965 году его настиг второй инфаркт, после которого поэт перестал выходить из дома, а спустя несколько дней умер. Похоронен он в Киеве на Байковом кладбище.

Я бы хотел привести здесь лишь некоторые, мои любимые стихи Сосюры. По традиции, привожу их в русском переводе - ибо украиноязычные читатели, скорее всего, знают эти строки.

"Люби Украину"

"Так никто не любил..."

"Осень"

Последний стих - мой самый-самый любимый - в русском переводе, увы, мной не найден. Поэтому я решил привести оригинал стиха, просто потому, что слишком уж люблю его и слишком хорошие воспоминания с ним ассоциируются.

"Осінь"

@темы: Україна, Поезія, Література, Біографія

17:07 

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
23:39 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
© Катерина Бабкіна

Тут заговорено на любов. Тут самі собою
Сіються шавлії просто в грунт. І шорсткі і сині
Ночі, як шавлії, шелестять під вітрами осені.
Тут у ріках вода стає на зиму такою незбагненною, голубою,
І дерева шепчуть над ріками – голоси у них голубині,
Із шипшиновими відлуннями, оксамитовими і млосними.

Тут накривається степ небом темним, як океаном
Накриваються піски золоті, безцінні;
І земля, ніби кров, густа і брунатна, тепла на дотик.
Тут навіть зниклі безвісті стають насправді туманом,
Осідають цілющим маревом на вигини і щілини
Поранених полів, виснажених, завмерлих в дрімоті.

Тут заговорено на життя, і життя на подив
Сміхом дитячим кублиться в оселях, як лиси у норах,
Цвітом вишневим невчасним криє сади, де снаряди вивернули коріння,
Сизими хмарками у повітрі холодному людський означує подих.
Тут заговорено на любов, на любов – почуй, не на вогонь і порох,
Тут заговорено же – смерте, не руш, не дай спинити це говоріння.

@темы: Поезія

23:51 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
00:22 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
І оскільки навколо вже якось зовсім осінь, то ось вам гарні вірші Катерини Бабкіної про цю пору року:

Катерина Бабкіна: п'ять віршів про осінь

@темы: Поезія

00:03 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Сергій Жадан

Довго стоять на залізничній платформі.
Не знають – розбігатись їм чи стояти далі,
Не знають, про що говорити,
Що робити з руками.
Небо – чорне і нерухоме.
Не лишається нічого від подихів і слів.
Не лишається нічого від дотику до теплої тканини.
Серце перекачує малинову кров,
Ніби річище, проганяє крізь себе всю воду світу.
І доки все це не зникло,
І доки не зникло чорне небо,
І доки є можливість бодай чимось поділитись –
Лишається цілуватись на цій платформі,
Разом із десятками таких само вигнанців,
Разом із десятками тих, хто хоче
Бодай чимось поділитися,
Бодай щось по собі лишити.

Країно з поганими новинами,
Ніби з хворими легенями –
Вилікуєшся лише сама,
Одужаєш лише самотужки.
Цілуйся з тими, хто ні в що не вірить,
Цілуйся з тими, хто втратив мужність.
Даруй їм рештки солодкого кисню.
Даруй повітря
Тим,
Хто задихається.

@темы: Поезія

00:03 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
© Жабокрик. Вірші.

Залишатись тілесно далекими. Залишатись духовно близькими.
Простір неба шматує кометами тих несказаних слів, що висіли
Понад тишею й гучно стукали. Пробивали озон мій дірами.
Скільки лиха буває між звуками? Залишається тільки вірити,
Що ти зовсім не чув тих вибухів, зіткнень атомів, шуму вакууму.
Я поставлю серце на «вібро», на беззвучний режим міокарду.

І хай б’ється собі поміж ребрами, хай ганяє життя між судинами,
Хай до тебе нарешті зачерствіє. Нехай стане мені на це сили.
Нехай я не прокину відвертості. Нехай станеться все замовченим.
Тільки другом залишся зрештою, не зливайся лиш з перехожими.
Залишись у мені тільки спокоєм, залишайся в мені лише вірою,
А все інше – за горизонтами. А все інше — я вже зумію:

Заховати в собі надто глибоко. Заховаю в собі і не зрушу.
Я відверто з тобою щаслива. А все інше – я перетужу.

@темы: Вірші, Поезія

09:38 

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
Чорнобильський привид повсюди блукає
Загрозливо лапи підніс
Він в нас не стріляє, не ріже, не палить,
Не б`є, не пуска під укіс.
Він тільки таємно у нас проникає
І дозволу в нас не пита. . .




Чорнобиль. Тридцять років трагедії
Вірші

@темы: Чорнобиль, Україна, Поезія, Історія

00:08 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
(c) Катерина Калитко

І приводить любов тебе на край світу із торбою камінців,
Каже: випусти їх, най шукають братів у ріці.
По одному, повільно, всіх назви на ім'я,
Я любов, я кривавий м'якуш, я вся твоя.
Над зеленими горами куриться дим і спів,
облітає від подиху цвіт із абрикос і слив.
І каміння на дні ріки завмирає, дивиться сни.
Говори зі мною, любове, хоч щось мені поясни.
Як ми йшли з цим камінням - Коста, Іван, Абдуллах,
І сушили кривавий піт на сімох вітрах,
Як ми несли тягар цей - Сильвестр, Петро, Славко -
Вимиваючи з ран живу золу молоком.
І тепер нікого, і легкість така страшна,
Ще страшніша за камені, названі іменами.
Де, любове, взяти ще трохи світу мені?
І тремтять на тім березі в людських вікнах вогні,
Голуби попід стріхами ворушиться і не сплять.
Відчуваєш, каже любов, як потепліла земля?
Ляж, нехай трава покладе на очі бинти.
Чуєш серце? Воно продовжує йти
І йти.


@темы: Поезія

23:48 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
© Марина Однорог

vk.com/whim_of_happiness

Якщо довго не платити за комунальні послуги — їх врешті-решт відключають
якщо довго не платити взаємністю за чиєсь кохання — воно втомлюється,
очі ж не можуть бути завжди щасливими, коли від них повертаються в зграї
до сумних й навіжених, до випалених у ліжку місяцем й чужими сонцями...

Якщо влітку у спеку просити дощу, то він обов'язково прийде осінню
якщо хочеться спокою й тиші, то неодмінно хтось прокрадеться до простору
і почне розставляти у кімнаті нові речі, будувати з тобою чергові відносини,
але з часом речі діляться навпіл — їх забагато, хтось на волю вже проситься...

Якщо довго хронічно не висипатись — з'являються синці під очима,
якщо довго згадувати все, що минуло — з'являються рани глибокі,
варто залишати той важкий тягар у минулому, так як Вона нас навчила
й ніколи не рахувати ані годин, ані днів, ані спільних до краю кроків....

Якщо інколи дозволяти вітрові спати в волоссі — тепле насниться
якщо не боятись нових почуттів — можна стати знову щасливою
розпочати любити всілякі ніжності, дозволяти розширюватись зіницям
потрібно лише знайти місце, де страх зникає із примхливою зливою..

@темы: Поезія

16:08 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
У цей день народилися Максим Тадейович Рильський та Ліна Василівна Костенко.-

Ледь-ледь торкаю слово аквареллю -
Прив'ялий ранок, тиша, парапет.
З кленового туманного тунелю
Виходить Рильський, майже силует.
Різьба по небу - дерево черлене.
Я теж з туману обрисом з'явлюсь.
Він сумно-сумно дивиться на мене,-
Хто я така, чого я так дивлюсь.
А я дивлюся... Я хвилююсь трохи...
І розминулись. Тільки силует.
Оце і все. Зустрілись дві епохи.
Дурне дівчатко і старий поет.
Кружляє листя, і не чутно кроків.

Пейзаж, котрому років, років, років.

©Ліна Костенко

@темы: Поезія

15:43 

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
Я ніколи не цікавився новими своєї країни,
бо погляду за вікно мені вистачало
і уява з церковними дзвонами
заливала розум по вінця
як чашку китайського чаю з лимоном.

На це не впливала червона війна.
На це не впливала червона весна,
що обривала чиєсь повноліття.

@темы: Україна, Поезія

11:09 

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
мені не вистачить весни
щоб стати братом чи героєм
пусти мене у свої сни

/ми будем двоє
тільки двоє/



@темы: Поезія, Україна

11:27 

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
У безлюдній пустелі, в юрбі
Чи щасливим, чи вбитим журбою.
Я одне лиш пораджу тобі,
намагайся лишатись собою.

І в холодній вуалі ночей,
Крім надії нічого не треба.
Тільки в землю не втуплюй очей,
Намагайся тягнутись до неба.

Ельвіра Довгопола


@темы: Україна, Поезія

01:24 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Богдан Куценко

vk.com/dobrayaswolotch

і лютий непоганий був
хоча
його терпіти несила майже

життя в тумані як те дівча
що всесвіт ніби хлібину маже
на масло медом
і голосні
не чути зовсім відтак що кажеш
чи сам до себе чи на загал
лише по приголосним
відчуй
як в серце лівою б’є шульга
як сніг що ріки з нього течуть

і тишу вже витісняє гам
і крук не дивиться навздогін
тобі що рушив услід снігам
але згадав про свої борги
вчепився всесвіту в небокрай
як міст у ледве помітний берег
бо лід прозорий іде зима
як сукня тої що спить сама
вбирає краплями сік із бери
що перестигла

байдуже їй
чи ти залишишся чи ти підеш

солодкий сік і вода із вій

@темы: Поезія

14:49 

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
Країна

Німий розкаже глухому, як жити,
Сліпий опише світло і колір,
Гріхи батьків продовжаться в дітях -
Так і замкнеться коло.

Слова, написані на паркані,
Відшліфують до істини з часом.
Що - хороше, а що - погане
Нам розкажуть з-під масок.

Ми тільки в те віримо щиро,


@темы: Україна, Поезія, Ніколассон, Культура

00:31 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Кость Москалець

Вона танцює зараз на терасі
вона танцює кольоровий танок
— любити її любити опівночі — кажеш про себе
про хмари липневі
заходиш у них по груди заходиш у літо

шматочки його відразу ж торкаються очей і волосся
дивишся крізь них на сонце — бджоли яблука дощ
а танок триває вона танцює хоч довкола темніє
вона танцює в саду вона танцює на твоїх долонях
і раптом

падає

підхоплюєш — любити тебе опівночі — кажеш
ідеш не дослухаючи аплодисментів і свисту з галерки
ідеш по квітах і помідорах що негарно пахнуть
несеш її — наче хмару наче сіно просто як бджолу —
і не повертаєшся

@темы: Поезія

13:17 

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
Закіптюжений ангел живе у друкарні,
наче промінь стрибає в дівочі люстерка,
на губах залишає цілунки безкарні —
безшелесний, мов тінь, і липкий, мов цукерка.

А за вікнами вечір. . .


@темы: Україна, Поезія

01:03 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Жабокрик. Вірші.

спільне до спільного тягнеться від неминучого
бачиш (?) червоний та синій проводи скручені
один від ребра до ребра інший від безіменного
через хвилину світло замінить темряву.

спільне до спільного кімнату для мене виділи
можеш не повністю можеш почати частинами
в тобі ще так мало мене я повітря своє залишу
у легенях твоїх. у твоїх недрукованих віршах.

спільне до спільного любов до любові. до тебе.
ти просто відчуєш (!) як тепло розрізає н е б о
коли я про тебе згадую. коли концентрую тишу.
ти вже для мене. ти просто для мене більше

спільне до спільного. руки до рук. тіло до тіла.
ти (!) у мені замінник того що повинно зліва
переганяти тепло і бити по грудній клітці
на пам'ять про те що я ще існую
на пам'ять про нашу відстань.

@темы: Поезія

16:31 

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
Запиленій книжці з історії

Дні біжать швидше, ніж світло в безкисневім просторі.
Чуєш хрускіт? Вона розправляє хребет.
Я учора дістав напівмертву із шафи - лиш фосфором
Блискали очі, рвучись із пилових лабет.

Архаїчне створіння...




@темы: Історія, Культура, Поезія, Україна

Україна

главная