• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: історія (список заголовков)
16:22 

Viperidae Crotalus
Такий він весь тонкий, голубокровий, інтелектуальній, лінивий і йобнутий (с)
Вагома подія відбулася в селі Нова Слобода Путивльського району, там днями відкрито перший на території східної України етнографічний музей – Музей горюнської культури. Цікаво, що екскурсії в цьому музеї будуть горюнською мовою, звучатимуть пісні етногрупи “горюни”. Експозиція музею відображає побут звичайної горюнської родини. У плані роботи також знайомство зі стравами національної кухні.

Повна версія статті на сайті Український Інтерес


@темы: Краєзнавство, Етнографія, Цікаве, Україна, Культурологія, Історія

23:30 

Історія жіноцтва: Дослідження з життя українських відьом

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
womo.ua/vsi-zhinki-vidmi-13-tsikavih-faktiv-z-i...

13 цікавих фактів з історії відьомських процесів в Україні

1. Магістратські суди повинні були користуватися нормами Каролінського кодексу, виносячі вироки: відьму потрібно було спалити, проте, найчастіше судді замінювали смерть на вогнищі на гуманнішу смерть «від меча», найпоширенішою ж карою за відьомство у магістратських судах України була сплата штрафу або побиття.

2. Судді погоджувалися застосувати тортури лише в тих випадках, коли існувало достатньо доказів провини звинуваченого, наприклад, цю провину підтверджувало двоє свідків, або ж якщо після другого допиту звинувачений відмовлявся говорити. Найчастіше для катування використовували тиски для пальців і диби різної конструкції. Тортури можна було застосовувати тільки три рази. Якщо людина витримувала тортури і не визнавала своєї вини, то вона вважалася невинною і її відпускали. Обвинувачених брали на муки в 5% досліджених справ.

3. В «руських» воєводствах Речі Посполитої далеко не кожне місто мало свого ката. З 14 міст та містечок, дані з яких використано у дослідженні, ката, напевне, утримували лише три міста: Львів, Кам`янець і Кременець. Понад половину проаналізованих судових процесів (158) відбулися у трьох воєводствах Речі Посполитої — Волинському (найбільше у містечку Олика — 25), Подільському (Кам`янець — 41) та Руському (с. Чуква — 6).

4. В українських землях відьомство очевидно вважалося жіночою справою — чоловіки тут складають не більше 22% звинувачених у відьомстві. У Фінляндії чоловіки становили 50% обвинувачених, в Естонії — 60%, у Росії — 70%, а в Ісландії — аж 90%. Можливо це тому, що різні культури пов`язують чари з жіночою або з чоловічою сферою впливів.

5. У ролі обвинувачених в українських відьомських процесах найчастіше виступають ремісники, члени цехів та їхні дружини, священики або дружини священиків та жовніри.

6. До смертної кари на горло було засуджено всього 13 осіб із 233 обвинувачених.

7. Жодна з аналізованих справ про угоду з Дияволом не повязана з відьомством, і головними дійовими особами виступають молоді, переважно освічені чоловіки.

8. Вважалося, що козаки активно користуються підтримкою відьом, самі ворожать і практикують чари. Головним героєм таких переказів був, безперечно, Богдан Хмельницький. У нього було кілька «особистих» відьом, з якими він неодмінно радився перед кожною битвою.

9. Про спадковість відьомства дізнаємось з фольклору. Так звані родимі відьми отримували магічні здібності при народженні, а заразом і якусь фізичну ваду, як правило, хвіст та смужку темного волосся вздовж спини. Одночасно існували і відьми вчені, тобто такі, що свідомо ставали відьмами через навчання або ініціяцію і навчання.

10. В українських містах звинувачення у відьомстві найчастіше лунали проти шлюбних родичів: тещ, тестів, свекрів та дружин. Класикою жанру слід уважати обвинувачення в чаклунстві мачухи.

11. Розпухання тіла або параліч кінцівок часто вважалися головними симптомами зачарування.

12. Лікарі-чарівники фігурують у кількох справах про чари. Як правило, вони поставали перед судом, коли оплачені послуги виявилися неефективними або ж якщо їхня лікарська практика викликала незадоволення.

13. В українських землях байдуже ставилися до відьомства не тільки православні священнослужителі, а й інші церковники: ніхто не переконував широку публіку і суддів у доконечній необхідності переслідувати відьом.

@темы: Історія, Культурологія, Цікаве

23:30 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Якою була мода у Батурині за часів Івана Мазепи?

Цікавий нарис В.Свербигуза: "Це Вам панно не Москва – це Батурин":
www.umoloda.kiev.ua/number/1021/196/36896/

@темы: Цікаве, Історія

00:36 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
00:20 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)

@темы: Історія

17:15 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
23 серпня - День Державного прапора України

В Україні день національного прапора святкують двічі. 24 липня - в Києві (в пам'ять підняття синьо-жовтого стяга над Київрадою на Хрещатику цього дня 1990 року). А через місяць, 23 серпня, - це вже загальнонаціональне свято, встановлене Указом Президента 2004 року. Воно прив'язане до підняття українського прапора над Верховною Радою у серпні 1991-го.
Та не завжди підняття синьо-жовтого полотнища святкувалося. Були часи, коли воно каралося.

1958 року у селі Вербиця Ходорівського району Львівщини виникла підпільна група, члени якої по ночах вивішували національні прапори. 1962 року керівника групи Федора Проціва засудили до розстрілу, а ще шістьом підпільникам присудили від 8 до 15 років позбавлення волі.

У листопаді 1961 року в селі Витвиця на Стрийщині міліціонер (!) Михайло Дяк таємно встановив український прапор. "Злочинця" тоді викрити не вдалося, і це надихнуло його однодумців на створення відомого в нашій історії "Українського Національного Фронту". Одним із його керівників згодом став став не менш відомий дисидент Зіновій Красівський. УНФ досить активно діяв до 1967 року, після чого його члени опинились у радянських тюрмах.

Одні з найвідоміших у наш час "прапороносців" - т. зв. "першотравнева двійка". Слюсар Георгій Москаленко та будівельник Віктор Кукса в ніч проти 1 травня 1966 року замінили червоний прапор , встановлений над будинком Київського інституту народного господарства, на синьо-жовтий.
Майже рік спецгрупа московського КГБ вираховувала сміливців. Отримали 2 і 3 роки мордовських таборів.

У ті часи такі випадки ретельно замовчувалися, до людей доходили лише невиразні чутки. Але, здається, ми і тепер не все знаємо про спроби демонстрації українського національного прапора в хрущовсько-брежнєвські часи.

@темы: Історія

14:11 

Освободительная борьба украинского народа в годы Второй Мировой войны

Препаратор душ
Не встававший на колени - стану ль ждать чужих молений? Не прощавший оскорблений - буду ль гордыми прощён?
В преддверии Дня независимости Украины публикую очередной пост, посвящённый вооружённым националистическим формированиям, действовавшим в годы Второй Мировой войны, а именно - УПА, дивизия "Галичина", батальоны "Роланд" и "Нахтигаль". И так как тема весьма холиварная, я постарался максимально нейтрально раскрыть тему для русскоязычных читателей, и рассказать, кто же это такие - бандеровцы.

Миф о людоедах-бандеровцах, как и любой другой, состоит из множества маленьких суеверий, порождённых интеллектуальной ленью и/или плохой осведомлённостью обывателей об исторической и политической ситуации в Украине (особенно на западных её территориях) 1917-1954 годов. Плюс свою роль сыграла пропаганда. Недаром многие говорят, что по сравнению с советской пропагандой, Геббельс выглядел наивным и честным человеком.

Прежде всего следует заметить вот что - сочетание аббревиатур ОУН и УПА является исторически неправильным. ОУН (Организация Украинских Националистов) была основана в 1929 году, и являлась общественно-политическим движением, декларировавшим создание Украинского Соборного Самостоятельного Государства (УССГ). УПА же (Украинская Повстанческая Армия) - это вооружённое крыло ОУН, которое действовало на украинских землях с конца марта 1943 года. А ещё ОУН в 1940 году раскололась на две организации - ОУН (р) или ОУН (б) - "революционная" или "бандеровская", которая и была связана с УПА, и чьим лидером был Степан Бандера; и ОУН (м) - "мельниковская", как раз те самые, которые сотрудничали с нацистами аж до самого конца войны, причём даже после того, как их руководителя Андрея Мельника арестовали и посадили в концлагерь Заксенхаузен. Что касается страшных-ужасных бандеровцев, то они, как только поняли, что немцы сначала наобещали им независимость для Украины, а потом перекинули через хуй, ушли партизанить по лесам.

Миф 1. Украинские националисты сотрудничали с немецкими захватчиками

Миф 2. Украинские националисты - поголовно русофобы и ксенофобы

Миф 3. Солдаты УПА убивали мирных жителей

Миф 4. Дивизия СС "Галичина" (1-я Украинская дивизия, 14-я гренадёрская дивизия войск СС)

Миф 5. Батальоны "Нахтигаль" и "Роланд"

Дабы меня не обвинили в голословности, данный псто писался на основе изучения следующих первоисточников:
1. Википедия (куда ж без неё, родимой) - украинская и русская;
2. "Літопис УПА", Киевская серия, том 1. - Киев, Торонто, 1995 год
3. "Літопис УПА", Киевская серия, том 2. - Киев, Торонто, 1999 год
4. "Вбивство Степана Бандери" - Львов, "Червона калина", 1993 год
5. "Українська дивізія "Галичина", под ред. М. Слабошпицького, В. Стеценко - Киев, Торонто, 1994 год.
6. Степан Бандера. Автобіографія
7. Петро Полтава "Хто такі бандерівці та за що вони борються" - Дрогобыч, "Відродження", 1994 год.
8. Игорь Лосев "Явище "бандерофобії" в російській свідомості"/"Феномен "бандерофобии" в русском сознании"

@темы: Історія, Україна

23:41 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Онлайн колекція із 34 старовинних карт XVI–XVIII століть сучасної території України.

vkraina.com/ua/welcome


@темы: Історія, Україна, Цікаве

00:26 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
23:48 

Невідоме про Донбас: історія, яку варто знати

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)

@темы: Історія, Відео

12:18 

Иван Степанович Мазепа, гетман Войска Запорожского обеих сторон Днепра

Препаратор душ
Не встававший на колени - стану ль ждать чужих молений? Не прощавший оскорблений - буду ль гордыми прощён?
Фигура гетмана Мазепы до сих пор является крайне противоречивой и вызывает живейшие дискуссии. Тем интереснее мне было читать о нём цикл исторических романов украинского писателя Богдана Лепкого, и тем интереснее будет о нём писать. Я не буду рассусоливать детали в духе "родился, жил и умер" - об этом и без меня можно на Википедии прочитать. А расскажу я вам о том, о чём писал Лепкий - о взаимной любви Мазепы и его крестницы Мотри (Матрёны, Марии) Кочубей, о переходе Мазепы с казаками на сторону армии шведского короля Карла XII в ходе Полтавской битвы и о том, что было дальше. Но начну, как водится, сначала.

После смерти Богдана Хмельницкого в 1657 году в украинской истории начался период Руины. Данный период был характерен тем, что на обоих берегах Днепра сидело одновременно сразу несколько гетьманов, и каждый из них хотел быть наиболее труЪ, подмяв под себя своих соперников и объединив Левобережную и Правобережную Украину. Помимо кучи гетманов (у каждого из которых была своя армия, свои старшины и так далее - вспомните аналогичную ситуацию в период феодальной раздробленности Киевской Руси), находились и народные мстители, которые заявляли, что все гетманы продажные уебаны и хотят с потрохами сдать Украину русским/полякам/туркам/шведам, и вот только они, эти мстители, являются радетелями за народ и настоящими казаками. Под таким соусом вспыхнули казачьи восстания полковников Барабаша и Пушкаря, восстания Василия Дрозда, Степана Опары и ещё многих других. Всего за тридцать лет на украинских землях сменилось аж 7 гетманов (а гетман - это, фактически, монарх, и правил он зачастую несколько десятилетий, аж до своей смерти), произошло 3 больших восстания и овер9000 мелких, а также 6 крупных войн, в числе которых - первая русско-украинская война 1658-1659 гг. Все эти многочисленные претенденты на гетманскую булаву не могли договориться даже с собственным писюном, не то что с Россией или Речью Посполитой, поэтому быстро ушли в небытие, ничего толком не сделав для страны. Про эпоху Руины я обещаю написать отдельный большой пост, а сейчас время переходить к нашему сегодняшнему герою.

читать дальше >>>


Иосиф Курилас. Портрет Ивана Мазепы (1909)

@темы: Історія, Біографія, Краєзнавство

12:30 

Юрий Покос - украинский Габриэле д'Аннунцио

Препаратор душ
Не встававший на колени - стану ль ждать чужих молений? Не прощавший оскорблений - буду ль гордыми прощён?
Относительно недавно вышла в свет книга современной украинской писательницы Натальи Доляк "Загублений між війнами" ("Затерянный между войнами"). Роман сей повествует о совершенно уникальном человеке - Юрии Покосе (литературный псевдоним - Юрий Будяк). О самой книге я сейчас скажу пару слов, а дальше речь пойдёт собственно о её главном герое. Так вот, эта книга хороша уже тем, что раскрывает - пусть и несколько приукрашенно - историю такой персоны в истории Украины, которая, безусловно, достойна упоминания, но о которой мало кто знает даже среди украинцев, не говоря уже об иностранцах. Поэтому стоит помнить о том, что книга хорошая и достойна прочтения - я это говорю со всей прямотой человека, который, мягко говоря, настороженно относится к современной литературе, в том числе и украинской. Но я изменил бы себе, если бы не начал придираться к мелочам, ведь правда? Так вот, писательница две трети книги уделила именно англо-бурской войне, при этом сам Покос как главное действующее лицо мелькает за всё это время буквально десяток-другой раз, и то - в эпизодах. А дальше всё идёт галопом по Европам - вот он в Англии, вот он в Украине, а вот уже он революционер, а вот уже сидит в лагерях. Вообще складывается впечатление, что Наталья Доляк довольно свободно оперирует временными промежутками, да так, что я даже местами выпадал в осадок от временных интервалов. Это выглядит примерно так - вот идёт текст, вот абзац один, другой, третий, а четвёртый абзац уже внезапно описывает события, происшедшие несколько дней спустя. Причём в тексте довольно мимолётно указывается, что прошло сколько-то там времени. Один важный сюжетный поворот вообще происходит спустя десять дней после подробно описываемых до него событий, и это в тексте тоже особо не выделяется. Просто вот написано - этот важный поворот случился десять дней назад. В этот момент я даже перечитал последние несколько абзацев, думая, что я что-то упустил. Однако нет. Не знаю, то ли рукопись была сокращена, то ли издатель подгонял, но факт остаётся фактом - временные пробелы порой меня шокировали. А вообще книга мне очень понравилась.

Итак, Юрий Покос. Почему я сравнил его с Габриэле д'Аннунцио? Потому что он был такой же многогранной личностью, как и этот итальянский деятель - солдат, революционер, писатель, учитель, политик. Даже несмотря на то, что о его жизни осталось крайне мало сведений, достоверно известно, что Покос участвовал в англо-бурской войне на стороне буров, чуть было не поступил в Оксфордский университет, учил крестьянских детей в им же открытой школе в его родном селе Красногорке в Полтавской губернии, участвовал в революции 1905 года, Первой Мировой войне, работал в правительстве Украинской Народной республики... но обо всём по порядку.


Чуть ли не единственная фотография Юрия Покоса

читать дальше >>>

@темы: Історія, Біографія

18:06 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Шановний Препаратор душ зробив гарний допис про Холодноярську республіку.
Зі своєї сторони, як важливе доповнення, дуже раджу прочитати роман Ю.Горліс-Горського "Холодний Яр". Автор - очевидець та безпосередній учасник тих історичних подій.

Горліс-Горський Ю. Холодний Яр

+

Горліс-Горський Ю. У ворожому таборі (Терпіння)

@темы: Книги, Історія

10:09 

Препаратор душ
Не встававший на колени - стану ль ждать чужих молений? Не прощавший оскорблений - буду ль гордыми прощён?
С благословения администратора сего сообщества Klod, я начинаю выкладывать серию постов, посвящённых украинской истории и культуре. Посты эти на русском языке - специально для облегчения понимания и расширения кругозора русскоязычных пользователей, обитающих на дайри, в частности, россиян и белорусов. Так как это своего рода "пробный камень" публикации моих постов в этом соо, я готов принимать замечания и рекомендации :) Многие посты будут написаны в стёбно-юмористической манере, однако с максимальной (по возможности) исторической достоверности. Комментарии по форме постов, кстати, тоже принимаются. А пока что - первый пост, посвящённый Холодноярской республике.

ВНИМАНИЕ! Данный пост не призывает к разжиганию межнациональной розни, возбуждению ненависти либо вражды по признакам пола, расы, национальности или языка. Автор соблюдает законодательство РФ и Украины, а также правила ресурса diary.ru.



Приобщиться к истории

@темы: Україна, Література, Історія

23:50 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Його називають "українським Че Геварою", але широкому загалу він і досі не дуже відомий...

Михайло Скибицький (Мігель Роля) - сподвижник Симона Болівара

@темы: Історія, Біографія, Цікаве, особистість

20:36 

Ukrainian Orthodox Easter in the mountains of Ukraine.

priest_sat
миньон Оверлорда / Fannibal / Mentalist / Я высплюсь только тогда, когда никогда / легкое ОКР / Драйзер

Mountain People Hutsuls celebrating Ukrainian Orthodox Easter in the Karpaty Ukraine ( Ясіня.)

@темы: Історія, Україна

23:35 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
23:44 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)
Упродовж XIV-XVIII ст. за кордоном навчалося близько 5 тис. ос. з України, Білорусії, частково з Росії (у XVIII ст.)

Зародження гуманістичної філософсько-історичної думки в Україні

@темы: Цікаве, Історія

20:42 

Київ у середині XIX століття, фото Франца де Мезера.

priest_sat
миньон Оверлорда / Fannibal / Mentalist / Я высплюсь только тогда, когда никогда / легкое ОКР / Драйзер
00:27 

Klod
"Если ты будешь верить в меня, я буду верить в тебя."(с)

Україна

главная